1)Право 5-ти православних єпископів брати участь у засіданнях Сенату. Також сейм відкинув вимогу козаків про повернення маєтків та чинів, відібраних у православних греко-католиками.
2)Угода не дозволяла гетьману приймати іноземні посольства.
3)Сеймова редакція договору передбачала повернення приватним власникам володінь, втрачених в часи Хмельниччини.
4)Козацький реєстр мав складатися з 30 тисяч осіб. Козаки звільнялися від сплати податків.
5)Право вибору гетьмана надавалось королю з чотирьох кандидатів, які представляли чини Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств.
6)Іван Виговський отримував у Любомль та посаду воєводи київського.
Пояснення:
Польська сторона очевидно не була готова аби допустити Русь, до того ж козацьку Русь, до статусу партнера та соправителя Речі Посполитої, нехай навіть на правах «молодшого» литовського брата. Також на шляху до успіху Гадяча стояли впливові українські сили, насамперед рядове козацтво, що поповнювалося селянами, не бажавшими повернення польських панів та перетворення на панів власних старшин, рівно як і радикалізоване в умовах затяжної боротьби і козацької революції православне духовенство... Очевидний, хоча й суперечливий успіх Переяслава - більш ніж сторічне існування Гетьманщини в межах РІ - та неможливість досягнення автономії у складі Речі Посполитої явно вказують на правильний вибір промосковськи орієнтованої старшини щодо відмови від польської альтернативи.
Древняя Русь как государство возникло в последней четверти IX в. в результате объединения двух главных центров восточных славян — Новгорода и Киева под властью князей династии Рюриковичей. В это время происходило постепенное складывание древнерусской народности из нескольких восточнославянских племен. Большую роль в развитии нового государства сыграл крупнейший торговый путь «из варяг в греки». Развитие торговли и ремесла привело к появлению и бурному росту городов. Наиболее древние из них: Киев, Новгород, Чернигов, Переяславль, Псков, Ростов Великий, Ладога.
В городах Древней Руси жили князья, дружинники, ремесленники и купцы. Именно в городах долгое время продолжали сохраняться вечевые порядки. Они были центрами культуры: в них существовали школы, создавались летописи, функционировали иконописные и ремесленные мастерские. Самую многочисленную часть городского населения составляли ремесленники, как свободные, так и зависимые. Существовали самые разные виды ремесел: кузнечное, оружейное, ювелирное (ковка и чеканка, тиснение и штамповка серебра и золота, филигрань, зернь), гончарное, кожевенное, портняжное. Даже небольшие и новые города имели домницы для изготовления железа. Но большинство простых горожан продолжало заниматься земледелием и скотоводством. При этом городские жители, как правило, строили высокие дома, в которых жилым помещением служил второй этаж. В нижней части располагался погреб. Города в основном строились из дерева, но некоторые храмы и дворцы знати возводились из камня.
Відповідь:
1)Право 5-ти православних єпископів брати участь у засіданнях Сенату. Також сейм відкинув вимогу козаків про повернення маєтків та чинів, відібраних у православних греко-католиками.
2)Угода не дозволяла гетьману приймати іноземні посольства.
3)Сеймова редакція договору передбачала повернення приватним власникам володінь, втрачених в часи Хмельниччини.
4)Козацький реєстр мав складатися з 30 тисяч осіб. Козаки звільнялися від сплати податків.
5)Право вибору гетьмана надавалось королю з чотирьох кандидатів, які представляли чини Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств.
6)Іван Виговський отримував у Любомль та посаду воєводи київського.
Пояснення:
Польська сторона очевидно не була готова аби допустити Русь, до того ж козацьку Русь, до статусу партнера та соправителя Речі Посполитої, нехай навіть на правах «молодшого» литовського брата. Також на шляху до успіху Гадяча стояли впливові українські сили, насамперед рядове козацтво, що поповнювалося селянами, не бажавшими повернення польських панів та перетворення на панів власних старшин, рівно як і радикалізоване в умовах затяжної боротьби і козацької революції православне духовенство... Очевидний, хоча й суперечливий успіх Переяслава - більш ніж сторічне існування Гетьманщини в межах РІ - та неможливість досягнення автономії у складі Речі Посполитої явно вказують на правильний вибір промосковськи орієнтованої старшини щодо відмови від польської альтернативи.
Древняя Русь как государство возникло в последней четверти IX в. в результате объединения двух главных центров восточных славян — Новгорода и Киева под властью князей династии Рюриковичей. В это время происходило постепенное складывание древнерусской народности из нескольких восточнославянских племен. Большую роль в развитии нового государства сыграл крупнейший торговый путь «из варяг в греки». Развитие торговли и ремесла привело к появлению и бурному росту городов. Наиболее древние из них: Киев, Новгород, Чернигов, Переяславль, Псков, Ростов Великий, Ладога.
В городах Древней Руси жили князья, дружинники, ремесленники и купцы. Именно в городах долгое время продолжали сохраняться вечевые порядки. Они были центрами культуры: в них существовали школы, создавались летописи, функционировали иконописные и ремесленные мастерские. Самую многочисленную часть городского населения составляли ремесленники, как свободные, так и зависимые. Существовали самые разные виды ремесел: кузнечное, оружейное, ювелирное (ковка и чеканка, тиснение и штамповка серебра и золота, филигрань, зернь), гончарное, кожевенное, портняжное. Даже небольшие и новые города имели домницы для изготовления железа. Но большинство простых горожан продолжало заниматься земледелием и скотоводством. При этом городские жители, как правило, строили высокие дома, в которых жилым помещением служил второй этаж. В нижней части располагался погреб. Города в основном строились из дерева, но некоторые храмы и дворцы знати возводились из камня.