У ІІІ столітті з шведського Готланду до теренів України прибув народ готів. Вони створили на українських перше готське королівство Оюм, що об'єднувало землі по обидва берега Дніпра. З готами пов'язують археологічну Черняхівську культуру. Під впливом Риму готи прийняли християнство і брали участь у Першому Нікейському соборі. Чимало германізмів української мови походять з готської: «князь», «меч», «хліб» тощо. У IV столітті готи зазнати нападу гунів зі сходу. Частина готів лишилася в Україні, визнавши гунське верховенство, а інша частина —мігрувала до Криму, Балкан, Італії й Іспанії, де створили власні держави.
У VIII—X століттях Східна Європа стала місцем діяльності шведських вікінгів (норманів), які в руських літописах названі варягами. Через українські землі по Дніпру проходив шлях із варягів у греки, по якому велася торгівля між Скандинавією та Візантією. Вздовж цього шляху вікінги-руси заснували власні поселення-політії, які розвинулися у князівства. Одним із таких князівств став Київ, де правили варязькі князі Аскольд та Дір. За літописною легендою їх заступили інші вікінги — Олег та Ігор, які дали початок новій українській державі — Київській Русі. Онук Ігоря, князь Володимир охрестив цю державу, визначивши її цивілізаційний розвиток, а праонук, князь Ярослав уклав союзи з Англією, Францією та скандинавськими країнами шляхом шлюбів. Тісні політичні й культурні контакти між Руссю і Скандинавією тривали до ХІІІ століття, до монгольської навали зі сходу
характерной для оседло - кочевого образа жизни. В нем определяющую роль играло скотоводство, в частности коневодство. Имело место наличие частной собственности на скот. Однако горные леса считались собственностью государства. Лошади были маленькими, коренастыми, с широкой мордой. Развитие коневодства у хунну позволяло им передвигаться на большие расстояния, в поисках более богатых травой лугов. Кормились они преимущественно мясо - молочной пищей. Всё поголовье скота содержалось на подножном корме.
Хунны так - же занимались охотой, даже с младенчества они учились сидя верхом на лошади стрелять из лука по мышам и лисицам. В зимний период они кормились за счет охоты.
Жили хунны в войлочных юртах, однако археологи находят и дома, построенные из глины, с земляным полом. В них имелась система отопления – дымоходы очагов, находившихся у стен жилища и обогревавшие их дома. Найденные орудия труда для размола зерна, свидетельствуют о развитии у них земледелия. У хуннов были развиты ремесла – изготовление из дерева каркасов для юрт. Пошив верхней одежды. Одежда была в основном из кожи и шерсти животных, которых они разводили. Кроме того, найдена форма для отливки сошников, сыродутные горны и другие свидетельства развия металлургии хунну на основе использования местных месторождений медных и железных руд. А так-же ювелирные украшения – подвески, ожерелья, серьги, что говорит о развитии «полихромного стиля» Среди других ремесел хунну следует отметить гончарное дело: разнообразная посуда хорошего качества, лощеная, украшена орнаментом. Глиняные кувшины, используемые в хозяйственных целях и т.д
У ІІІ столітті з шведського Готланду до теренів України прибув народ готів. Вони створили на українських перше готське королівство Оюм, що об'єднувало землі по обидва берега Дніпра. З готами пов'язують археологічну Черняхівську культуру. Під впливом Риму готи прийняли християнство і брали участь у Першому Нікейському соборі. Чимало германізмів української мови походять з готської: «князь», «меч», «хліб» тощо. У IV столітті готи зазнати нападу гунів зі сходу. Частина готів лишилася в Україні, визнавши гунське верховенство, а інша частина —мігрувала до Криму, Балкан, Італії й Іспанії, де створили власні держави.
У VIII—X століттях Східна Європа стала місцем діяльності шведських вікінгів (норманів), які в руських літописах названі варягами. Через українські землі по Дніпру проходив шлях із варягів у греки, по якому велася торгівля між Скандинавією та Візантією. Вздовж цього шляху вікінги-руси заснували власні поселення-політії, які розвинулися у князівства. Одним із таких князівств став Київ, де правили варязькі князі Аскольд та Дір. За літописною легендою їх заступили інші вікінги — Олег та Ігор, які дали початок новій українській державі — Київській Русі. Онук Ігоря, князь Володимир охрестив цю державу, визначивши її цивілізаційний розвиток, а праонук, князь Ярослав уклав союзи з Англією, Францією та скандинавськими країнами шляхом шлюбів. Тісні політичні й культурні контакти між Руссю і Скандинавією тривали до ХІІІ століття, до монгольської навали зі сходу
характерной для оседло - кочевого образа жизни. В нем определяющую роль играло скотоводство, в частности коневодство. Имело место наличие частной собственности на скот. Однако горные леса считались собственностью государства. Лошади были маленькими, коренастыми, с широкой мордой. Развитие коневодства у хунну позволяло им передвигаться на большие расстояния, в поисках более богатых травой лугов. Кормились они преимущественно мясо - молочной пищей. Всё поголовье скота содержалось на подножном корме.
Хунны так - же занимались охотой, даже с младенчества они учились сидя верхом на лошади стрелять из лука по мышам и лисицам. В зимний период они кормились за счет охоты.
Жили хунны в войлочных юртах, однако археологи находят и дома, построенные из глины, с земляным полом. В них имелась система отопления – дымоходы очагов, находившихся у стен жилища и обогревавшие их дома. Найденные орудия труда для размола зерна, свидетельствуют о развитии у них земледелия. У хуннов были развиты ремесла – изготовление из дерева каркасов для юрт. Пошив верхней одежды. Одежда была в основном из кожи и шерсти животных, которых они разводили. Кроме того, найдена форма для отливки сошников, сыродутные горны и другие свидетельства развия металлургии хунну на основе использования местных месторождений медных и железных руд. А так-же ювелирные украшения – подвески, ожерелья, серьги, что говорит о развитии «полихромного стиля» Среди других ремесел хунну следует отметить гончарное дело: разнообразная посуда хорошего качества, лощеная, украшена орнаментом. Глиняные кувшины, используемые в хозяйственных целях и т.д