Сопоставьте даты и события №
дата
события
1
1848-1849 гг.
А) Франко-прусская война
2
1864 г.
В) Провозглашение Германской империи
3
1866 г.
С) Буржуазные революции в странах Европы «Весна народов»
4
1870 – 1871 гг.
Д) Война Пруссии и Австрии против Дании
5
18 января 1871 г.
Е) Война между Пруссией и Австрией
Задание 1. Сравните особенности объединения Германии и Италии в диаграмме Венна
объединение Германии
Общие черты
объединение Италии
Юрьев день или день Святого Георгия Великомученика, покровителя земледельцев ("георгос" по-гречески "земледелец"), почитался у крепостных крестьян. На этот день, начало декабря, приходились расчеты помещика с нанятыми крестьянами по результатам сбора урожая. В ХV веке крестьяне свободно могли оставить землю, на которой они проживали ранее, и перейти к другому землевладельцу, уплатив прежнему хозяину долги и пошлину за пользование двором и земельным наделом - пожилое. Крестьяне - старожильцы, прожившие четыре года и более у землевладельца, в случае перехода уплачивали ему "все пожилое", остальные, прожившие менее четырех лет, платили часть - в зависимости от количества прожитых лет.
С объединением русских земель под властью великого князя московского был установлен единый порядок: Судебник 1497 года, принятый при великом князе Иване III, ограничивал право крестьян на уход от своих господ в течение года. Теперь крестьянин мог уйти от хозяина, только закончив полевые работы - в течение недели до Юрьева дня и недели после него. Юрьев день был маленьким шансом для крестьянских семей найти себе лучшую долю, работать на помещика хотя бы с небольшой выгодой для себя.
В Судебнике 1550, изданном при царе Иване IV Грозном, право "выхода" сохранилось, но по инициативе Бориса Годунова царь Фёдор Иоаннович запретил переходы крестьян от одного владельца к другому даже в Юрьев день в определенные годы на время составления писцовых книг (описи населения и земельного фонда). Этот запрет оказался неожиданным для крестьян, возникла поговорка: "Вот тебе, бабушка, и Юрьев день!"
Далее в истории Руси происходило большее закрепощение крестьян. В 1649 году было принято Соборное Уложение, юридически закрепившее бе сыск беглых крестьян и возвращение их "с чады и домочадцы и со всеми животы назад, где хто жил".
С Соборным Уложением 1649 принято связывать окончательное оформление крепостничества. В свою очередь, помещики были обязаны взыскивать подати со своих крепостных и своевременно вносить их в казну, а также (со времен Петра I) - сдавать определенное количество своих крепостных в солдаты.
Картина С.В. Иванова открывает важную страницу в истории крепостного права на Руси, художник ярко и точно изобразил в одном сюжете настроение эпохи крепостного права. На первом плане картины видно, как помещик или приказчик расчитывается с крестьянином. Позади уже запряжена лошадь, в телеге собрано все небогатое имущество крестьянской семьи, у сына своя котомка, хозяин положил свой мешок на землю рядом. Крестьянка сидит на тюках и держит вязанку лаптей, крестьянский сын держит поводья, ожидая отца. Хорошо, что есть лошадь, она и привезет куда надо и обработать землю. Вокруг собрался народ, провожает уезжающую семью, лиц людей почти не видно, все угрюмые и озабоченные своей тяжелой судьбой. Урожай уже собран, поля на заднем плане обработаны, вокруг глубокая осень и даже птицы в стае куда-то летят. Люди одеты в теплые вещи - шапки, кафтаны, повседневную ненарядную одежду. Хочется надеятся, что в новом месте крестьянам будет легче жить, хотя о настоящей свободе пока еще рано даже и думать
Майже вся інформація про греко-перські війни у наш час відома виключно з грецьких джерел. Основним джерелом з цих війн є праця Геродота «Історія», яка обривається на подіях 478 року до н. е. Давньогрецький історик, названий «батьком історії», народився у 484 році до н. е. в Галікарнасі, грецькій колонії на малоазійському узбережжі, що в той час перебувала під владою імперії Ахеменідів. У своїй книзі, написаній в 440-430 роках до н. е., Геродот намагався простежити походження греко-перських війн, які на той час були недавньою історією.Деякі пізніші стародавні історики, починаючи з Фукідіда, критикували Геродота. Але тим не менш, Фукідід вирішив почати свою історію з місця, де зупинився Геродот (на облозі Сестоса) і вважав його працю досить точною, яка не потребувала переписування або виправлення. Плутарх критикував Геродота у своєму есе «Про зловмисність Геродота», закидаючи йому відсутність належного патріотизму, зокрема через те, що він байдуже поставився до такого подвигу ахейців, як здобуття Іліона. Негативне ставлення до Геродота було передане Європі епохи Відродження, хоча він як і раніше залишався добре читаним. Однак, починаючи з XIX століття репутація давньогрецького історика була реабілітована археологічними знахідками, які неодноразово підтверджували його версію тих подій. На сьогодні переважаючим поглядом є те, що Геродот здійснив чудову роботу у своїй праці «Історія», але до деяких його конкретних деталей (зокрема, чисельності військ і дат) слід ставитися з часткою скептицизму. Тим не менш, залишаються деякі історики, які вважають, що Геродот більшу частину своєї історії вигадав.На жаль, військова історія Греції в період з кінця другого перського вторгнення в Грецію і Пелопоннеської війни (479—431 роках до н. е.) не дуже добре підкріплена стародавніми джерелами, що збереглись. Цей період, який стародавні вчені іноді називають Пентеконтаетія (грец. Πεντηκονταετία), був періодом відносного миру і процвітання в Греції. Найбагатше і найзначиміше джерело цього періоду — Фукідідова «Історія Пелопоннеської війни», яка, як правило, розглядається сучасними істориками як надійне історичне джерело. У своїй праці Фукудід написав тільки про перші двадцять років війни і трохи інформації про те, що сталося раніше. Проте, його праця, використовується сьогодні як хронологічна таблиця того періоду, на деталях якої археологічні дані та дані інших письменників можуть бути поєднані.Греко-перські війни (500 до н. е. — 449 до н. е., з перервами) — війни між Персією та давньогрецькими містами-державами, що відстоювали свою незалежність. Приводом до війни була до військовими кораблями, надана Афінами та Еретрією з острова Евбеї 500 повсталим проти перського панування грецьким полісами у Малій Азії.Основним джерелом з історії греко-перських воєн є «Історія» Геродота, що містить опис подій до 478 до н. е. включно. Про хід військових дій в середині V ст. до н. е. стисло повідомляє Фукідід в «Історії Пелопоннеської війни». Розповіді про окремі моменти війни зустрічаються в творах трагіка Есхіла і в «Афінській політії» Аристотеля. З пізніших істориків про цей період переповідає Діодор Сицилійський, а також Плутарх, що написав декілька біографій політичних і військових діячів того часу (Фемістокла, Арістіла, Кімона). Цікавий матеріал містять нечисленні написи, що відносяться до V ст. до н. е. Нарешті, в 1938—1939 рр. були проведені археологічні розкопки на полі бою при Фермопілах, що дали цінні відомості. Вельми цікаві також результати розкопок могильного пагорба на Марафонському полі в Аттиці (1940-ві роки XX столПридушивши повстання у 493 до н. е., перська армія під командуванням полководця Мардонія навесні 492 переправилася через Геллеспонт для завоювання Греції, але після загибелі флоту (близько 300 кораблів) під час бурі поблизу Афона змушена була повернутися назад, обмежившись окупацією Фракії.
Навесні 490 до н. е. перська армія під командуванням полководців Датіса й Артаферна направилася морським шляхом через острова Родос, Наксос і Делос до Евбеї і, захопивши її, висадилася на марафонський рівнині, де відбулася знаменита битва під Марафоном (490 до н. е.). В якій афіняни та платейці під командуванням Мільтіада одержали вагому перемогу над персами.
Протягом 10-річного перепочинку в Афінах з ініціативи вождя демократичного угруповання Фемістокла був створений великий флот. Новий похід персів у 480 до н. е. очолював цар Ксеркс. Перське військо прорвалося через гірський прохід Фермопіли, який захищали греки під командуванням спартанського царя Леоніда, спустошили Беотію, Аттику та зруйнували Афіни.
Однак у тому ж році перський флот зазнав тяжкої поразки біля острова Саламін. 479 до н. е. при Платеях було розгромлено сухопутне військо персів. У цей же час перський флот зазнав поразки біля мису Мікале. Ці перемоги по суті справи вирішили підсумок Греко-перських воєн: перси змушені були очистити територію Греції, а греки перенесли військові дії в район Егейського моря та в Малу Азію.