1 РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР. І. ГАСПРИНСЬКИЙ. Процес становлення кримськотатарського національно-визвольного руху розпочався у 80-х рр. XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султанської монархії в країні і всього того, що перешкоджало розвитку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним центром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, відіграли помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатарської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необхідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, за зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення.
Клерикалізм — політичний напрямок, прибічники якого виступають за панування церкви та духовенства в суспільно-політичному та духовному житті країни.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Ісмаїл Гаспринський усе своє життя докладав чимало зусиль, спрямованих на захист прав кримських татар, їх виживання як народу та національне відродження. У 1875 р., після повернення до Криму з Туреччини, його було обрано депутатом міської думи, а пізніше — міським головою Бахчисарая. Саме завдяки його зусиллям було втричі збільшено бюджет міста, розпочато суттєві перетворення в міському господарстві й збільшено представництво бахчисарайських татар в органах місцевого самоврядування.
Ісмаїл Гаспринський
Пам'ятник І. Гаспринському в Бахчисараї. Сучасний вигляд
У національному питанні молоді татарські націоналісти були прихильниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскравим представником молодотатарських ідей у цей період став Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Його погляди, хоча й були досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарському середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.
После покушения на Столыпина в стране ввели военно-полевые суды, принимавшие решение по делу в течение суток. Смертные приговоры сразу приводили в исполнение. Правительство, понимая, что одними репрессиями революцию не остановить, 9 ноября 1906 г. издало указ о свободном выходе из общины с установлением частной собственности на крестьянские наделы. Ранее власти разрешили продажу через Крестьянский банк казённых, удельных и кабинетских земель. Отменялись ограничения в личных правах крестьян: получение паспорта не требовало уже разрешения общины, предоставлялась полная свобода в выборе места жительства и занятий. Всё это, наряду с полной отменой выкупных платежей с января 1907 г., оказало влияние на положение в деревне. Крупномасштабные крестьянские волнения больше не возобновлялись.
Клерикалізм — політичний напрямок, прибічники якого виступають за панування церкви та духовенства в суспільно-політичному та духовному житті країни.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Ісмаїл Гаспринський усе своє життя докладав чимало зусиль, спрямованих на захист прав кримських татар, їх виживання як народу та національне відродження. У 1875 р., після повернення до Криму з Туреччини, його було обрано депутатом міської думи, а пізніше — міським головою Бахчисарая. Саме завдяки його зусиллям було втричі збільшено бюджет міста, розпочато суттєві перетворення в міському господарстві й збільшено представництво бахчисарайських татар в органах місцевого самоврядування.
Ісмаїл Гаспринський
Пам'ятник І. Гаспринському в Бахчисараї. Сучасний вигляд
У національному питанні молоді татарські націоналісти були прихильниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскравим представником молодотатарських ідей у цей період став Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Його погляди, хоча й були досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарському середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.
После покушения на Столыпина в стране ввели военно-полевые суды, принимавшие решение по делу в течение суток. Смертные приговоры сразу приводили в исполнение. Правительство, понимая, что одними репрессиями революцию не остановить, 9 ноября 1906 г. издало указ о свободном выходе из общины с установлением частной собственности на крестьянские наделы. Ранее власти разрешили продажу через Крестьянский банк казённых, удельных и кабинетских земель. Отменялись ограничения в личных правах крестьян: получение паспорта не требовало уже разрешения общины, предоставлялась полная свобода в выборе места жительства и занятий. Всё это, наряду с полной отменой выкупных платежей с января 1907 г., оказало влияние на положение в деревне. Крупномасштабные крестьянские волнения больше не возобновлялись.
Объяснение: