В данном реферате мы рассмотрим тему "Судьба Петровских реформ в эпоху дворцовых переворотов". По мнению большинства историков, причинами дворцовых переворотов являются следующие: - отойдя от национальной политической традиции, согласно которой престол переходил лишь к прямым наследникам царя, Петр сам подготовил кризис власти (не осуществив указ о 1722 г. о наследовании престола, не назначив себе наследника); - на Российский престол после смерти Петра претендовало большое количество прямых и косвенных наследников; - во всей своей полноте проявились существовавшие корпоративные интересы дворянства и родовой знати. Говоря об эпохе дворцовых переворотов, следует подчеркнуть что они не являлись государственными, т.е. преследовали цели радикальных изменений политической власти и государственного устройства(исключением явились события 1730 г.) При анализе эпохи дворцовых переворотов важно обратить внимание на следующие моменты. Во-первых, инициаторами переворотов выступали различные дворцовые группировки, стремившиеся возвести на престол своего ставленника. Во-вторых, важнейшим следствием переворотов явилось усиление экономических и политических позиций дворянства. В-третьих, движущей силой переворотов была гвардия Действительно именно гвардия в рассматриваемый период решила вопрос о том , кому быть на престоле. Можно говорить об особой политической роли гвардии в истории России, которую она играла вплоть до событий декабря 1825 г. на Сенатской площади. В целом, наиболее правильно было бы оценивать время дворцовых переворотов как период развития дворянской империи от петровских образований до новой крупной модернизации страны при Екатерине 2. Во второй четверти - середине 18 века не было крупных реформ (более того, по мнению некоторых ученых, период до правления Елизаветы Петровны оценивается как период контрреформ). 2. Правление Екатерины 1 (1725-1727) В Российской истории были периоды, когда при отсутствии прямых наследников вопрос о том, кому занять престол, решался Земскими со
крах царизму в російській імперії у березні 1917 р. зумовив виникнення унр на чолі з центральною радою. проіснувавши до кінця квітня 1918 р. цр здійснила низку заходів щодо розбудови нової школи. уряд унр склав концепцію національної освіти, в основу якої було покладено принципи: громадсько-державного характерну освіти; рівноправності усіх громадян на здобуття загальної освіти; навчання рідною мовою; запровадження самоврядування у школі; пріоритетний характер фінансування освіти; введення загального, безплатного, обов’язкового світсько-початкового навчання.
уряд гетьмана п.скоропадського продовжував політику розвитку українського шкільництва. але орієнтація на широке самоврядування змінилася централізацією освітньої справи, приватної ініціативи у заснуванні українських гімназій та інших середніх шкіл, тривали “українізація” школи та кількісне зростання різноманітних навчальних закладів.
у середніх навчальних закладах, що залишилися російськомовними, було введено як обов’язкові предмети українську мову, історію та ію україни, історію української літератури. відкриваються нові вищі навчальні заклади (серед них катеринославський університет у 1918 започатковуються українська академія наук, педагогічна академія, національна бібліотека, низка великих видавництв.
більшовицький режим, який переміг у громадянській війні, спершу продовжував демократичні перетворення в українській школі. в духовному плані вони були певним відлунням 1917-1920 рр. – часів існування української національної держави. відкриваються школи з українською мовою навчання, на базі гімназій, міністерських і церковнопарафіяльних шкіл утворюються 4-річні і 7-річні трудові школи, з’являються дитячі бібліотеки, забезпечуються соціальний захист та виховання дітей сиріт, безпритульних дітей, доступність навчання. основним завданням системи освіти стає ліквідація неписьменності та мало письменності, яку було ліквідовано 1939 р., запроваджується загально початкова освіта, перехід до загально семирічної освіти в місті й на селі, поступово розширюється мережа початкових шкіл у містах і районних центрах.
вимогою часу було створення єдиної системи народної освіти, ку більшовики зробили надійним засобом впровадження своєї ідеології. саме на це спрямовується державна освітня політика. з 1934 р. встановлено єдину загальносоюзну систему освіти: початкова школа (1-4 класи), неповна середня школа (1-7 класи), середня школа (1-10 класи). єдину союзну державу срср, у складі якої була урср, було проголошено у 1922 р., але відмінності української системи народної освіти, які зберігалися до 1930 р. (в росії єдина трудова школа була 9-річною, в україні – 7-річною; в росії технікум був підготовчою ланкою до інституту, в україні – інститут і технікум вважалися рівноправними вищими навчальними тощо) свідчили про певну незалежність української освітньої політики.
В данном реферате мы рассмотрим тему "Судьба Петровских реформ в эпоху дворцовых переворотов". По мнению большинства историков, причинами дворцовых переворотов являются следующие: - отойдя от национальной политической традиции, согласно которой престол переходил лишь к прямым наследникам царя, Петр сам подготовил кризис власти (не осуществив указ о 1722 г. о наследовании престола, не назначив себе наследника); - на Российский престол после смерти Петра претендовало большое количество прямых и косвенных наследников; - во всей своей полноте проявились существовавшие корпоративные интересы дворянства и родовой знати. Говоря об эпохе дворцовых переворотов, следует подчеркнуть что они не являлись государственными, т.е. преследовали цели радикальных изменений политической власти и государственного устройства(исключением явились события 1730 г.) При анализе эпохи дворцовых переворотов важно обратить внимание на следующие моменты. Во-первых, инициаторами переворотов выступали различные дворцовые группировки, стремившиеся возвести на престол своего ставленника. Во-вторых, важнейшим следствием переворотов явилось усиление экономических и политических позиций дворянства. В-третьих, движущей силой переворотов была гвардия Действительно именно гвардия в рассматриваемый период решила вопрос о том , кому быть на престоле. Можно говорить об особой политической роли гвардии в истории России, которую она играла вплоть до событий декабря 1825 г. на Сенатской площади. В целом, наиболее правильно было бы оценивать время дворцовых переворотов как период развития дворянской империи от петровских образований до новой крупной модернизации страны при Екатерине 2. Во второй четверти - середине 18 века не было крупных реформ (более того, по мнению некоторых ученых, период до правления Елизаветы Петровны оценивается как период контрреформ). 2. Правление Екатерины 1 (1725-1727) В Российской истории были периоды, когда при отсутствии прямых наследников вопрос о том, кому занять престол, решался Земскими со
крах царизму в російській імперії у березні 1917 р. зумовив виникнення унр на чолі з центральною радою. проіснувавши до кінця квітня 1918 р. цр здійснила низку заходів щодо розбудови нової школи. уряд унр склав концепцію національної освіти, в основу якої було покладено принципи: громадсько-державного характерну освіти; рівноправності усіх громадян на здобуття загальної освіти; навчання рідною мовою; запровадження самоврядування у школі; пріоритетний характер фінансування освіти; введення загального, безплатного, обов’язкового світсько-початкового навчання.
уряд гетьмана п.скоропадського продовжував політику розвитку українського шкільництва. але орієнтація на широке самоврядування змінилася централізацією освітньої справи, приватної ініціативи у заснуванні українських гімназій та інших середніх шкіл, тривали “українізація” школи та кількісне зростання різноманітних навчальних закладів.
у середніх навчальних закладах, що залишилися російськомовними, було введено як обов’язкові предмети українську мову, історію та ію україни, історію української літератури. відкриваються нові вищі навчальні заклади (серед них катеринославський університет у 1918 започатковуються українська академія наук, педагогічна академія, національна бібліотека, низка великих видавництв.
більшовицький режим, який переміг у громадянській війні, спершу продовжував демократичні перетворення в українській школі. в духовному плані вони були певним відлунням 1917-1920 рр. – часів існування української національної держави. відкриваються школи з українською мовою навчання, на базі гімназій, міністерських і церковнопарафіяльних шкіл утворюються 4-річні і 7-річні трудові школи, з’являються дитячі бібліотеки, забезпечуються соціальний захист та виховання дітей сиріт, безпритульних дітей, доступність навчання. основним завданням системи освіти стає ліквідація неписьменності та мало письменності, яку було ліквідовано 1939 р., запроваджується загально початкова освіта, перехід до загально семирічної освіти в місті й на селі, поступово розширюється мережа початкових шкіл у містах і районних центрах.
вимогою часу було створення єдиної системи народної освіти, ку більшовики зробили надійним засобом впровадження своєї ідеології. саме на це спрямовується державна освітня політика. з 1934 р. встановлено єдину загальносоюзну систему освіти: початкова школа (1-4 класи), неповна середня школа (1-7 класи), середня школа (1-10 класи). єдину союзну державу срср, у складі якої була урср, було проголошено у 1922 р., але відмінності української системи народної освіти, які зберігалися до 1930 р. (в росії єдина трудова школа була 9-річною, в україні – 7-річною; в росії технікум був підготовчою ланкою до інституту, в україні – інститут і технікум вважалися рівноправними вищими навчальними тощо) свідчили про певну незалежність української освітньої політики.