ЛОКК (Locke) Джон (1632-1704), английский философ, основатель либерализма. В «Опыте о человеческом разумении» (1689) разработал эмпирическую теорию познания. Отвергая существование врожденных идей, утверждал: все человеческое знание проистекает из опыта. Развил учение о первичных и вторичных качествах и теорию образования общих идей (абстракций) . Социально-политическая концепция Локка опирается на естественное право и теорию общественного договора. В педагогике исходил из решающего влияния среды на воспитание. Основоположник ассоциативной психологии. ВОЛЬТ˜ЕР (Voltaire) (наст. имя Мари Франсуа АРУЭ, Arouet) (1694-1778), французский писатель и философ-просветитель, деист, иностранный почетный член Петербургской АН (1746). Лирика молодого Вольтера проникнута эпикурейскими мотивами, содержит выпады против абсолютизма. Зрелая проза разнообразна по темам и жанрам: философские повести, сатирические поэмЫ, публицистика, исторические сочинения. Деятельность Вольтера связана с борьбой против религиозной нетерпимости и мракобесия, критикой феодально-абсолютистской системы. Сыграл значительную роль в развитии мировой, в т. ч. русской, философской мысли, в идейной подготовке Французской революции кон. 18 в. С именем Вольтера связано распространение в России т. н. вольтерьянства (дух свободомыслия, пафос ниспровержения авторитетов, ирония) . МОНТЕСКЬ˜Е (Montesquieu) Шарль Луи (1689-1755), французский просветитель, правовед, философ. Выступал против абсолютизма. Стремился вскрыть причины возникновения того или иного государственного строя, анализировал различные формы государства и формы правления. Средством обеспечения законности считал принцип разделения властей - оказал большое влияние на развитие конституционной мысли 18-20 вв. РУСС˜О (Rousseau) Жан Жак (28 июня 1712, Женева — 2 июля 1778, Эрменонвиль) , французский писатель и философ. Представитель сентиментализма. С позиций деизма осуждал официальную церковь и религиозную нетерпимость. Руссо выступал против социального неравенства, деспотизма королевской власти. Руссо идеализировал естественное состояние всеобщего равенства и свободы людей, разрушенное введением частной собственности. Государство, по Руссо, может возникнуть только в результате договора свободных людей . Эстетические и педагогические взгляды Руссо выражены в романе-трактАТЕ «Исповедь» (издание 1782-1789), ставил в центр повествования «частную» , духовную жизнь становлению психологизма в европейской литературе. «Пигмалион» (издание 1771) — ранний образец мелодрамы. Идеи Руссо (культ природы и естественности, критика городской культуры и цивилизации, искажающих изначально непорочного человека, предпочтение сердца разуму) оказали влияние на общественную мысль и литературу многих стран. ДИДР˜О (Diderot) Дени (1713-84), французский философ-просветитель, писатель, иностранный почетный член Петербургской АН (1773). Основатель и редактор «Энциклопедии, или Толкового словаря наук, искусств и ремесел» (тома 1-35, 1751-80). В философских произведениях — будучи сторонником просвещенной монархии, выступал с непримиримой критикой абсолютизма, христианской религии и церкви, отстаивал (опираясь на сенсуализм) материалистические идеи. Литературные сочинения написаны в основном в традициях реалистически-бытового романа Просвещения (проникнутый народным жизнелюбием и житейской мудросью. Труды о народном образовании.
Якщо описані події є осінню 1015 за «вересневим» початком року, а Ярославу були ці ж 27-28 років, то він міг народитися лише у 987–988, що малоймовірно, однак, зважати треба і на дати народження його дітей (Анна Ярославна народилася близько 1032, коли її батькові було з 55 років, а Ігор Ярославич взагалі близько 1037, у 60-річного батька). А такий вік у середньовіччі вже був старечим, не те щоб у такого чоловіка ще могли народитися діти.[1]
Василь Татищев з недовірою відносився до звісток літописів про шлюб Володимира. Згідно з історіографом, Ярослав народився у 978 році. Таким чином Татищев дійшов висновку, що шлюб Володимира і Рогніди мав би бути укладеним у 975 або 976 році. Саме тому, як вважав Татищев, і була війна Володимира з легітимними синами Святослава. Судячи з усього, твердження про 76-річний вік Ярослава з'явилося, щоб представити його старшим від Святополка. Таким чином його право на Київський стіл мало б виглядати цілком законно. Але існують точні свідчення на користь старшинства саме останнього. Чимало вчених сумнівалися у твердженні ПВЛ, нібито Ярослав у 1054 мав 76 років. Пізніші списки (Никонівський, Воскресенський) свідчать, що Ярослав помер уже в 66 або 67 років. Що й не дивно — ці свідчення були вирахувані на основі інших літописних звісток про 28-річний вік князя у 1015.
Додаткові свідчення про вік Ярослава представляють антропологічні дослідження його скелета. У 1939–1940 Саркофаг Ярослава Мудрого розкривали для проведення експертизи скелета князя. Виявили його зріст на момент смерті — 172—176 см, а варто припустити, що в молодості він був ще вищим. Виявили перелом кісток, а також спадкову хворобу Пертеса. Але окрім іншого, вдалося визначити ще й вік князя на час його смерті — 65-70 років. Пізніші літописи, серед яких були Тверські та Густинські, свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося незадовго до хрещення. На основі цих свідчень, а також антропологічних досліджень скелета Ярослава, Дмитро Рохлін вирішив датувати його народження 986 роком.[2]
Найранішою датою, зважаючи на саме 70-річний вік Ярослава при смерті можна було б назвати 21 лютого 983 року. Зважаючи на те, що Ярослав був одним із 5 найстарших синів Володимира (Вишеслав, Ізяслав, Стополк, сам Ярослав, Мстислав), а корінь «Яро» означав весну, можна припустити, що Ярослав народився навесні 983 і помер у віці 70 (майже 71) років
Зовнішність Ярослав Володимирович на княжій печатці. Єдине прижиттєве зображення князя, що збереглось
У зовнішності переважали риси, притаманні слов'янам Наддніпрянщини. Він був людиною достатньо високою на зріст (173—176 см), із середнім видовженим обличчям, різко випнутим носом дещо хвилястої форми та з тонко окресленими, відносно неширокими вилицями. У Іпатському літопису (РІК 6524 [1016]), у розповіді про війну Ярослава із Святополком читаємо:
« ...Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обаполи Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних. І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгородців, їздячи коло берега [і] говорячи: "Чого прийшли ви зі шкандибою оцим?".[3] » Князювання Княжий знак Ярослава Мудрого
Наприкінці правління Володимира Великого, Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер.
Після смерті свого батька Володимира 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на до Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем.
ВОЛЬТ˜ЕР (Voltaire) (наст. имя Мари Франсуа АРУЭ, Arouet) (1694-1778), французский писатель и философ-просветитель, деист, иностранный почетный член Петербургской АН (1746). Лирика молодого Вольтера проникнута эпикурейскими мотивами, содержит выпады против абсолютизма. Зрелая проза разнообразна по темам и жанрам: философские повести, сатирические поэмЫ, публицистика, исторические сочинения. Деятельность Вольтера связана с борьбой против религиозной нетерпимости и мракобесия, критикой феодально-абсолютистской системы. Сыграл значительную роль в развитии мировой, в т. ч. русской, философской мысли, в идейной подготовке Французской революции кон. 18 в. С именем Вольтера связано распространение в России т. н. вольтерьянства (дух свободомыслия, пафос ниспровержения авторитетов, ирония) .
МОНТЕСКЬ˜Е (Montesquieu) Шарль Луи (1689-1755), французский просветитель, правовед, философ. Выступал против абсолютизма. Стремился вскрыть причины возникновения того или иного государственного строя, анализировал различные формы государства и формы правления. Средством обеспечения законности считал принцип разделения властей - оказал большое влияние на развитие конституционной мысли 18-20 вв.
РУСС˜О (Rousseau) Жан Жак (28 июня 1712, Женева — 2 июля 1778, Эрменонвиль) , французский писатель и философ. Представитель сентиментализма. С позиций деизма осуждал официальную церковь и религиозную нетерпимость. Руссо выступал против социального неравенства, деспотизма королевской власти. Руссо идеализировал естественное состояние всеобщего равенства и свободы людей, разрушенное введением частной собственности. Государство, по Руссо, может возникнуть только в результате договора свободных людей . Эстетические и педагогические взгляды Руссо выражены в романе-трактАТЕ «Исповедь» (издание 1782-1789), ставил в центр повествования «частную» , духовную жизнь становлению психологизма в европейской литературе. «Пигмалион» (издание 1771) — ранний образец мелодрамы. Идеи Руссо (культ природы и естественности, критика городской культуры и цивилизации, искажающих изначально непорочного человека, предпочтение сердца разуму) оказали влияние на общественную мысль и литературу многих стран.
ДИДР˜О (Diderot) Дени (1713-84), французский философ-просветитель, писатель, иностранный почетный член Петербургской АН (1773). Основатель и редактор «Энциклопедии, или Толкового словаря наук, искусств и ремесел» (тома 1-35, 1751-80). В философских произведениях — будучи сторонником просвещенной монархии, выступал с непримиримой критикой абсолютизма, христианской религии и церкви, отстаивал (опираясь на сенсуализм) материалистические идеи. Литературные сочинения написаны в основном в традициях реалистически-бытового романа Просвещения (проникнутый народным жизнелюбием и житейской мудросью. Труды о народном образовании.
Якщо описані події є осінню 1015 за «вересневим» початком року, а Ярославу були ці ж 27-28 років, то він міг народитися лише у 987–988, що малоймовірно, однак, зважати треба і на дати народження його дітей (Анна Ярославна народилася близько 1032, коли її батькові було з 55 років, а Ігор Ярославич взагалі близько 1037, у 60-річного батька). А такий вік у середньовіччі вже був старечим, не те щоб у такого чоловіка ще могли народитися діти.[1]
Василь Татищев з недовірою відносився до звісток літописів про шлюб Володимира. Згідно з історіографом, Ярослав народився у 978 році. Таким чином Татищев дійшов висновку, що шлюб Володимира і Рогніди мав би бути укладеним у 975 або 976 році. Саме тому, як вважав Татищев, і була війна Володимира з легітимними синами Святослава. Судячи з усього, твердження про 76-річний вік Ярослава з'явилося, щоб представити його старшим від Святополка. Таким чином його право на Київський стіл мало б виглядати цілком законно. Але існують точні свідчення на користь старшинства саме останнього. Чимало вчених сумнівалися у твердженні ПВЛ, нібито Ярослав у 1054 мав 76 років. Пізніші списки (Никонівський, Воскресенський) свідчать, що Ярослав помер уже в 66 або 67 років. Що й не дивно — ці свідчення були вирахувані на основі інших літописних звісток про 28-річний вік князя у 1015.
Додаткові свідчення про вік Ярослава представляють антропологічні дослідження його скелета. У 1939–1940 Саркофаг Ярослава Мудрого розкривали для проведення експертизи скелета князя. Виявили його зріст на момент смерті — 172—176 см, а варто припустити, що в молодості він був ще вищим. Виявили перелом кісток, а також спадкову хворобу Пертеса. Але окрім іншого, вдалося визначити ще й вік князя на час його смерті — 65-70 років. Пізніші літописи, серед яких були Тверські та Густинські, свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося незадовго до хрещення. На основі цих свідчень, а також антропологічних досліджень скелета Ярослава, Дмитро Рохлін вирішив датувати його народження 986 роком.[2]
Найранішою датою, зважаючи на саме 70-річний вік Ярослава при смерті можна було б назвати 21 лютого 983 року. Зважаючи на те, що Ярослав був одним із 5 найстарших синів Володимира (Вишеслав, Ізяслав, Стополк, сам Ярослав, Мстислав), а корінь «Яро» означав весну, можна припустити, що Ярослав народився навесні 983 і помер у віці 70 (майже 71) років
Зовнішність Ярослав Володимирович на княжій печатці. Єдине прижиттєве зображення князя, що збереглосьУ зовнішності переважали риси, притаманні слов'янам Наддніпрянщини. Він був людиною достатньо високою на зріст (173—176 см), із середнім видовженим обличчям, різко випнутим носом дещо хвилястої форми та з тонко окресленими, відносно неширокими вилицями. У Іпатському літопису (РІК 6524 [1016]), у розповіді про війну Ярослава із Святополком читаємо:
« ...Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обаполи Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних. І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгородців, їздячи коло берега [і] говорячи: "Чого прийшли ви зі шкандибою оцим?".[3] » Князювання Княжий знак Ярослава МудрогоНаприкінці правління Володимира Великого, Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер.
Після смерті свого батька Володимира 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на до Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем.