2. Белой(Ак) Ордой государство стало называться по легенде. Чингисхан троим своим внукам выделил три юрты. Основателю Ак Орды - Орда Ежену он даровал синюю юрту с серебряным порогом. И далее его удел(левое крыло улуса Джучи) стал называться Аа Орда;
3. 13-нач.15 вв.
4. Территория от р.Урал до Западно-Сибирской низменности, а также до среднего течения Сырдарьи;
5. Хан;
6. Орда Ежен;
7. Барак;
8. Кыпчаки, уйсуни и т.д.(тюркоязычные племена);
9. г. Сыгнак;
10. Ислам;
11. Золотая Орда, государство Эмира Тимура и т.д;
12. Могулистан;
13. В результате походов эмира Тимура и Тохтамыша.
14. Хан Белой Орды Мубарак (1320-1344 гг.) от своего имени выпускал в Сыгнаке монеты. При Урус хане государство процветало. В 1368-1369 гг. в Сыгнаке он так же чеканил свои монеты. В 1374-1375 гг. Урус хан совершил поход в Поволжье, захватил столицу Сарай- Берке, затем Хаджи-Тархан (Астрахань), подчинил себе камских булгар.
Сформоване в Маґдебурзі (земля Саксонія) у 1188[2] році. В різних землях Німеччини — Франконії, Швабії, Фризії, Баварії, Тюринґії, Саксонії — діяли власні системи міського самоврядування, які були сформовані на підставі норм традиційного судочинства й німецького звичаєвого права; існували нюрнберзьке право, віденське, любецьке, маґдебурзьке, та інші. Маґдебурзьке право містило в собі норми «Speculum Saxonum» («Саксонського дзеркала»), судових ухвал Магдебурга, збірку «Саксонський Вейхбільд» і мало поширення на групу східносаксонських (остфальська група) міст, у Бранденбурзі, Сілезії, Пруссії, Польщі, Чехії. Наприкінці XIII — сер. XIV ст. галицько-волинські князі і королі надавали маґдебурзьке право німецьким колоніям, які виникали у столичних містах Руського Королівства (самоназва Галицько-Волинської держави). Так само поширювалися інші системи самоврядування: угорські королі надавали містам Закарпаття, яке входило до Угорщини нюрнберзьке право. З переходом Галичини під Польщу в середині XIV ст., маґдебурзьке право почали широко застосовувати в галицьких містах, а також і селах, і згодом поширили на решту українських земель і в Білорусі.
Пойдем по пунктам:
1. Белая Орда;
2. Белой(Ак) Ордой государство стало называться по легенде. Чингисхан троим своим внукам выделил три юрты. Основателю Ак Орды - Орда Ежену он даровал синюю юрту с серебряным порогом. И далее его удел(левое крыло улуса Джучи) стал называться Аа Орда;
3. 13-нач.15 вв.
4. Территория от р.Урал до Западно-Сибирской низменности, а также до среднего течения Сырдарьи;
5. Хан;
6. Орда Ежен;
7. Барак;
8. Кыпчаки, уйсуни и т.д.(тюркоязычные племена);
9. г. Сыгнак;
10. Ислам;
11. Золотая Орда, государство Эмира Тимура и т.д;
12. Могулистан;
13. В результате походов эмира Тимура и Тохтамыша.
14. Хан Белой Орды Мубарак (1320-1344 гг.) от своего имени выпускал в Сыгнаке монеты. При Урус хане государство процветало. В 1368-1369 гг. в Сыгнаке он так же чеканил свои монеты. В 1374-1375 гг. Урус хан совершил поход в Поволжье, захватил столицу Сарай- Берке, затем Хаджи-Тархан (Астрахань), подчинил себе камских булгар.
Сформоване в Маґдебурзі (земля Саксонія) у 1188[2] році. В різних землях Німеччини — Франконії, Швабії, Фризії, Баварії, Тюринґії, Саксонії — діяли власні системи міського самоврядування, які були сформовані на підставі норм традиційного судочинства й німецького звичаєвого права; існували нюрнберзьке право, віденське, любецьке, маґдебурзьке, та інші. Маґдебурзьке право містило в собі норми «Speculum Saxonum» («Саксонського дзеркала»), судових ухвал Магдебурга, збірку «Саксонський Вейхбільд» і мало поширення на групу східносаксонських (остфальська група) міст, у Бранденбурзі, Сілезії, Пруссії, Польщі, Чехії. Наприкінці XIII — сер. XIV ст. галицько-волинські князі і королі надавали маґдебурзьке право німецьким колоніям, які виникали у столичних містах Руського Королівства (самоназва Галицько-Волинської держави). Так само поширювалися інші системи самоврядування: угорські королі надавали містам Закарпаття, яке входило до Угорщини нюрнберзьке право. З переходом Галичини під Польщу в середині XIV ст., маґдебурзьке право почали широко застосовувати в галицьких містах, а також і селах, і згодом поширили на решту українських земель і в Білорусі.