Предпосылками этого процесса стали смерть Карла Великого и разделение находившихся под его рукой владений между сыновьями, которые не смогли удержать власть.
Что касается причин феодальной раздробленности стран Европы, то они заключались в слабых торговых связях между землями – они не могли развиваться в условиях натурального хозяйства. Каждое поместье, владельцем которого был феодал, полностью обеспечивало себя всем необходимым – ездить за чем-либо к соседям попросту не было нужды. Постепенно поместья все больше обособлялись, так что каждое феодальное владение становилось едва ли не государство.
Постепенно крупные феодалы, герцоги и графы, перестали считаться с королем, который зачастую имел меньше земель и имущества. Появляется выражение, утверждающее, что король – лишь первый среди равных.
Вторая причина заключалась в том, что у каждого феодала было собственное войско, а это значит, что ему не требовалась защита короля. Более того – этот король сзывал вассалов под свои знамена, когда защита требовалась ему.
ЛЮБЕЦЬКИЙ З'ЇЗД 1097. Учасниками князівського снему в Любечі (Чернігово-Сіверська земля) були вел. кн. київ. Святополк Ізяславич, переяслав. кн. Володимир Мономах, черніг. кн. Олег Святославич, смоленський кн. Давид Святославич, волин. кн. Давид Ігорович і теребовльський кн. Василько Ростиславич. Князі ухвалили припинити усобиці, що ослаблюють д-ву і роблять її здобиччю половецьких ханів (див. Половці), й закріпили за собою батьківські землі ("хай кожний тримає отчину свою"). Останнє, однак, не було проголошенням "отчинного" принципу успадкування столів. Сусп-во і його верхівка, як і раніше, віддавали перевагу традиційному порядкові успадкування княжінь за родовим старійшинством, коли княжий стіл діставався старшому в роді. На практиці це означало передання княжого столу від старшого брата до того з молодших його братів, який був наступним за ним за часом народження (див. "Лествичный" порядок заміщення княжих столів на Русі).
Одразу по завершенні Л.з. його рішення були порушені. Давид Ігорович, намагаючись відібрати Теребовльське князівство у Василька Ростиславича, полонив і осліпив останнього. На Русі спалахнула феод. війна за володіння Василька Ростиславича і його брата, перемишльського кн. Володара Ростиславича (Василькові й Володарові вдалося відстояти свої землі).
Предпосылками этого процесса стали смерть Карла Великого и разделение находившихся под его рукой владений между сыновьями, которые не смогли удержать власть.
Что касается причин феодальной раздробленности стран Европы, то они заключались в слабых торговых связях между землями – они не могли развиваться в условиях натурального хозяйства. Каждое поместье, владельцем которого был феодал, полностью обеспечивало себя всем необходимым – ездить за чем-либо к соседям попросту не было нужды. Постепенно поместья все больше обособлялись, так что каждое феодальное владение становилось едва ли не государство.
Постепенно крупные феодалы, герцоги и графы, перестали считаться с королем, который зачастую имел меньше земель и имущества. Появляется выражение, утверждающее, что король – лишь первый среди равных.
Вторая причина заключалась в том, что у каждого феодала было собственное войско, а это значит, что ему не требовалась защита короля. Более того – этот король сзывал вассалов под свои знамена, когда защита требовалась ему.
ЛЮБЕЦЬКИЙ З'ЇЗД 1097. Учасниками князівського снему в Любечі (Чернігово-Сіверська земля) були вел. кн. київ. Святополк Ізяславич, переяслав. кн. Володимир Мономах, черніг. кн. Олег Святославич, смоленський кн. Давид Святославич, волин. кн. Давид Ігорович і теребовльський кн. Василько Ростиславич. Князі ухвалили припинити усобиці, що ослаблюють д-ву і роблять її здобиччю половецьких ханів (див. Половці), й закріпили за собою батьківські землі ("хай кожний тримає отчину свою"). Останнє, однак, не було проголошенням "отчинного" принципу успадкування столів. Сусп-во і його верхівка, як і раніше, віддавали перевагу традиційному порядкові успадкування княжінь за родовим старійшинством, коли княжий стіл діставався старшому в роді. На практиці це означало передання княжого столу від старшого брата до того з молодших його братів, який був наступним за ним за часом народження (див. "Лествичный" порядок заміщення княжих столів на Русі).
Одразу по завершенні Л.з. його рішення були порушені. Давид Ігорович, намагаючись відібрати Теребовльське князівство у Василька Ростиславича, полонив і осліпив останнього. На Русі спалахнула феод. війна за володіння Василька Ростиславича і його брата, перемишльського кн. Володара Ростиславича (Василькові й Володарові вдалося відстояти свої землі).