на початку xx ст. в сфері художньої творчості — в літературі, архітектурі, живописі, музиці, театральному мистецтві — виникють течії, групи та школи, які прийнято позначати загальним терміном “модернізм” (сучасний, новий). модернізм не є спробою знайти щось спільне в роботі майстрів, навпаки, їх об’єднує ріноманітність і різноплановість. вкожній з цих течій присутній авангардизм, що являю собою форму зречення визнаних норм і традицій, бунт проти старих форм як i в мистецтвi, так й у життi взагалi. у той же час у рiзних майстрiв абсолютно рiзними були, з одного боку, цілі, а з iншого — тон і спрямованість протесту.
особливо цінуєтьсяунікальність, впровадження особливого, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною в загальних естетичних нормах. навiдміну від старого пошуку прекрасного, коли все мистецтво минулого століття пронизане гуманізмом, в xx столітті, головним критерієм стає так звана потворність, зникаілісна людська особистість як ідея, що може призвести до зміни і основ творчості. натомість головною цінністю стає внутрішній світмитця, його право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
образотворче миcтецтво cтає cферою, де на початку cтоліття найбiльш очевидно проявляється протест, художній пошук і новаторство. основними напямками в цей час стає cюрреалізм і абстракціонізм.
повертаючить до художньої культури україни, потрібно зазначити, що тут на ситуацію впливає також і кардинальні політичні зміни, що стаються в 1917 році. в першій половині xx століття, ми охоплюємо три етапи розвитку української кольтури: дореволюційний (до 1917 року), короткий етап відновлення української державності, перемога лютневої революції 1917 р. в росії відкрила певні реальні можливості для відродження української культури (1917-1921 і власне радянський, я кий триває аж до 1991 року року (тут ми розглянемо добу злету 20-х рр. покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв).
на початку 20 століття на сцені українського живопису виступають такі митці як микола пимоненко (25 лютого 1862– 13 березня 1912), він зображує красу і мальовничість природи, а також український побут. найбільш відомі його роботи – «святочне ворожіння», «весілля в київській губернії», «сінокіс», «проводи рекрутів». загалом розвивається пейзажний живопис, серед пердставників якого виступає сергій васильківський (7 жовтня 1854 – 24 вересня 1917), який оспівує українську природу на своїх полотнах «отара в степу», «ранок», «козача левада», «степ на україні», «в запорізькому степу», «на харківщині», в цьому жанрі також виступають володимир орловський (20 січня 1842 – 19 лютого 1914) «затишшя», «повінь», «березовий гай»,
1 сентября 1939 — 2 сентября 1945 Причины: 1939 году в результате кризиса и краха Версальско-Вашингтонской системы международных отношений — мирового порядка, основы которого были заложены по завершении Первой мировой войны1914—1918 годов, — произошло оформление двух военно-политических блоков великих держав, в которых Великобритания и Франция противостояли Германии и Италии, к которым тяготела Япония. СССР и США занимали выжидательную позицию, рассчитывая использовать войну между этими блоками в своих интересах[1]. Военно-политические блоки, сложившиеся в Европе, стремились к достижению собственных целей, что увеличило риск начала войны. Руководство СССР предпринимало усилия, чтобы отвести угрозу втягивания в возможную европейскую войну. Эта война должна была ослабить Германию, Великобританию и Францию, что, в свою очередь, позволило бы СССР максимально расширить своё влияние на континенте. Со своей стороны, Германия, осознавая невозможность одновременного военного конфликта с коалицией великих держав, рассчитывала ограничиться локальной операцией против Польши, что улучшило бы её стратегическое положение для дальнейшей борьбы за гегемонию в Европе с Великобританией, Францией и СССР. Италия стремилась получить новые уступки от Великобритании и Франции в результате их конфликта с Германией, но сама не торопилась вступать в войну. СШАбыла нужна война в Европе, чтобы исключить возможность англо-германского союза, окончательно занять место Англии в мире и ослабить СССР, что позволило бы им стать основной мировой силой. Япония, пользуясь занятостью остальных великих держав в Европе, намеревалась закончить на своих условиях войну в Китае, добиться от США согласия на усиление японского влияния на Дальнем Востоке и при благоприятных условиях поучаствовать в войне против СССР. Так, в результате действий всех основных участников предвоенный политический кризис перерос в войну, развязанную Германией[1]. Итоги: • Победа антигитлеровской коалиции и разгром Третьего Рейха • Оккупация немецких территорий и их разделение между победителями • Создание ООН • Запрет и осуждение идеологий фашизмаи нацизма • СССР и СШАстановятся сверхдержавами • Уменьшение роли Великобритании и Франции в общемировой политике • Раскол мира на два лагеря, начало Холодной войны • Приход к власти просоветских правительств в ряде государств Восточной и Центральной Европы • Старт процесса деколонизации и распада колониальных империй
на початку xx ст. в сфері художньої творчості — в літературі, архітектурі, живописі, музиці, театральному мистецтві — виникють течії, групи та школи, які прийнято позначати загальним терміном “модернізм” (сучасний, новий). модернізм не є спробою знайти щось спільне в роботі майстрів, навпаки, їх об’єднує ріноманітність і різноплановість. вкожній з цих течій присутній авангардизм, що являю собою форму зречення визнаних норм і традицій, бунт проти старих форм як i в мистецтвi, так й у життi взагалi. у той же час у рiзних майстрiв абсолютно рiзними були, з одного боку, цілі, а з iншого — тон і спрямованість протесту.
особливо цінуєтьсяунікальність, впровадження особливого, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною в загальних естетичних нормах. навiдміну від старого пошуку прекрасного, коли все мистецтво минулого століття пронизане гуманізмом, в xx столітті, головним критерієм стає так звана потворність, зникаілісна людська особистість як ідея, що може призвести до зміни і основ творчості. натомість головною цінністю стає внутрішній світмитця, його право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
образотворче миcтецтво cтає cферою, де на початку cтоліття найбiльш очевидно проявляється протест, художній пошук і новаторство. основними напямками в цей час стає cюрреалізм і абстракціонізм.
повертаючить до художньої культури україни, потрібно зазначити, що тут на ситуацію впливає також і кардинальні політичні зміни, що стаються в 1917 році. в першій половині xx століття, ми охоплюємо три етапи розвитку української кольтури: дореволюційний (до 1917 року), короткий етап відновлення української державності, перемога лютневої революції 1917 р. в росії відкрила певні реальні можливості для відродження української культури (1917-1921 і власне радянський, я кий триває аж до 1991 року року (тут ми розглянемо добу злету 20-х рр. покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв).
на початку 20 століття на сцені українського живопису виступають такі митці як микола пимоненко (25 лютого 1862– 13 березня 1912), він зображує красу і мальовничість природи, а також український побут. найбільш відомі його роботи – «святочне ворожіння», «весілля в київській губернії», «сінокіс», «проводи рекрутів». загалом розвивається пейзажний живопис, серед пердставників якого виступає сергій васильківський (7 жовтня 1854 – 24 вересня 1917), який оспівує українську природу на своїх полотнах «отара в степу», «ранок», «козача левада», «степ на україні», «в запорізькому степу», «на харківщині», в цьому жанрі також виступають володимир орловський (20 січня 1842 – 19 лютого 1914) «затишшя», «повінь», «березовий гай»,
Причины:
1939 году в результате кризиса и краха Версальско-Вашингтонской системы международных отношений — мирового порядка, основы которого были заложены по завершении Первой мировой войны1914—1918 годов, — произошло оформление двух военно-политических блоков великих держав, в которых Великобритания и Франция противостояли Германии и Италии, к которым тяготела Япония. СССР и США занимали выжидательную позицию, рассчитывая использовать войну между этими блоками в своих интересах[1].
Военно-политические блоки, сложившиеся в Европе, стремились к достижению собственных целей, что увеличило риск начала войны. Руководство СССР предпринимало усилия, чтобы отвести угрозу втягивания в возможную европейскую войну. Эта война должна была ослабить Германию, Великобританию и Францию, что, в свою очередь, позволило бы СССР максимально расширить своё влияние на континенте. Со своей стороны, Германия, осознавая невозможность одновременного военного конфликта с коалицией великих держав, рассчитывала ограничиться локальной операцией против Польши, что улучшило бы её стратегическое положение для дальнейшей борьбы за гегемонию в Европе с Великобританией, Францией и СССР. Италия стремилась получить новые уступки от Великобритании и Франции в результате их конфликта с Германией, но сама не торопилась вступать в войну. СШАбыла нужна война в Европе, чтобы исключить возможность англо-германского союза, окончательно занять место Англии в мире и ослабить СССР, что позволило бы им стать основной мировой силой. Япония, пользуясь занятостью остальных великих держав в Европе, намеревалась закончить на своих условиях войну в Китае, добиться от США согласия на усиление японского влияния на Дальнем Востоке и при благоприятных условиях поучаствовать в войне против СССР. Так, в результате действий всех основных участников предвоенный политический кризис перерос в войну, развязанную Германией[1].
Итоги:
• Победа антигитлеровской коалиции и разгром Третьего Рейха
• Оккупация немецких территорий и их разделение между победителями
• Создание ООН
• Запрет и осуждение идеологий фашизмаи нацизма
• СССР и СШАстановятся сверхдержавами
• Уменьшение роли Великобритании и Франции в общемировой политике
• Раскол мира на два лагеря, начало Холодной войны
• Приход к власти просоветских правительств в ряде государств Восточной и Центральной Европы
• Старт процесса деколонизации и распада колониальных империй