Установление режимов. В результате победы в Великой Отечественной войне советские войска оказались на территории освобожденных ими стран Восточной Европы. Здесь сразу же началось формирование новых органов власти. Правительства восточноевропейских государств, заметную роль в которых играли местные коммунисты и их союзники, стали ориентироваться на Москву. Руководящие посты в компартиях, за редким исключением, занимали политики школу Коминтерна. Сильное влияние левых политических сил в Восточной Европе объяснялось их активным участием в движении Сопротивления, ослаблением правых сил после разгрома фашизма, а также откровенной поддержкой со стороны Советского Союза. Поначалу коммунистические партии входили, как правило, в состав широких общественно-политических объединений (фронтов). Представители компартий получали министерские портфели в коалиционных правительствах. Постепенно их влияние усиливалось. В частности, авторитет коммунистов вырос после проведения в восточноевропейских странах аграрной реформы, сопровождавшейся уничтожением крупного землевладения. Теперь поддержку компартиям стали оказывать и многие крестьяне. К концу 40-х гГ. коммунисты вытеснили из правительств представителей других партий, установив свой контроль над государствами Восточной Европы. Почти повсеместно захват власти компартиями был осуществлен без вооруженного насилия, при видимом
Слов'янська міфологія — реконструйована за даними з різних джерел система сприйняття навколишнього всесвіту, сукупність вірувань і культів, що мали місце на території розселення слов'янських народів у дохристиянську епоху. Прийняття християнства (прибл. IX–XII століттях) стало поворотною віхою в історії всіх слов'янських народів. Після прийняття християнства міфологічні вірування відокремилися у язичництво, а ті, хто дотримувався подібного сприйняття світу стали називатися язичниками або поганцями, тому в наш час зустрічаються наступні назви — поганська або язичницька міфологія. Слов'янське язичництво може розумітися не лише, як історична стадія розвитку світогляду стародавніх слов'ян — праслов'ян — (прибл. з VI до VIII ст.) у період до прийняття ними християнства, але також як типологічна особлива культурна модель, чиї форми, механізми та семантичні категорії продовжують існувати в ряді окремих елементів та фрагментарно зустрічаються у новому світогляді після прийняття християнства[1].
Объяснение:
Установление режимов. В результате победы в Великой Отечественной войне советские войска оказались на территории освобожденных ими стран Восточной Европы. Здесь сразу же началось формирование новых органов власти. Правительства восточноевропейских государств, заметную роль в которых играли местные коммунисты и их союзники, стали ориентироваться на Москву. Руководящие посты в компартиях, за редким исключением, занимали политики школу Коминтерна. Сильное влияние левых политических сил в Восточной Европе объяснялось их активным участием в движении Сопротивления, ослаблением правых сил после разгрома фашизма, а также откровенной поддержкой со стороны Советского Союза. Поначалу коммунистические партии входили, как правило, в состав широких общественно-политических объединений (фронтов). Представители компартий получали министерские портфели в коалиционных правительствах. Постепенно их влияние усиливалось. В частности, авторитет коммунистов вырос после проведения в восточноевропейских странах аграрной реформы, сопровождавшейся уничтожением крупного землевладения. Теперь поддержку компартиям стали оказывать и многие крестьяне. К концу 40-х гГ. коммунисты вытеснили из правительств представителей других партий, установив свой контроль над государствами Восточной Европы. Почти повсеместно захват власти компартиями был осуществлен без вооруженного насилия, при видимом
Слов'янська міфологія — реконструйована за даними з різних джерел система сприйняття навколишнього всесвіту, сукупність вірувань і культів, що мали місце на території розселення слов'янських народів у дохристиянську епоху. Прийняття християнства (прибл. IX–XII століттях) стало поворотною віхою в історії всіх слов'янських народів. Після прийняття християнства міфологічні вірування відокремилися у язичництво, а ті, хто дотримувався подібного сприйняття світу стали називатися язичниками або поганцями, тому в наш час зустрічаються наступні назви — поганська або язичницька міфологія. Слов'янське язичництво може розумітися не лише, як історична стадія розвитку світогляду стародавніх слов'ян — праслов'ян — (прибл. з VI до VIII ст.) у період до прийняття ними християнства, але також як типологічна особлива культурна модель, чиї форми, механізми та семантичні категорії продовжують існувати в ряді окремих елементів та фрагментарно зустрічаються у новому світогляді після прийняття християнства[1].