Схема " Ліквідація Кримського ханства"

1). Аполлон - юный греческий бог гармонии, искусств, музыки и пения. Его изображали с лирой в руках, полученной им от Гермеса. В живописи Аполлона изображали в окружении муз.
2). Афина - богиня войны. Отличается от других богинь своей необычной внешностью. Изображали в доспехах, с копьём в руках. Её сопровождают  священные животные.
3). Артемида - богиня охоты и зверей. Охота была самой сильной страстью Артемиды, поэтому её изображали в виде охотницы с луком и стрелами, сопровождаемой различными животными.
4). Арес - бог вероломной войны. Греки его изображали в виде сильного и молодого мужчины. Его атрибуты - копьё, горящий факел, собаки, коршун. На голове шлем, в руках щит и меч.
5). Афродита - богиня любви и красоты. Её изображали красивой и стройной, в слегка наброшеной одежде, открывающей её грациозное тело.
6). Гефест - бог огня и кузничного ремесла. Изображали сильным и обязательно с бородой. Атрибуты - кузнечные орудия, яйцевидной формы колпак рабочего и короткая верхняя одежда, которую носили ремесленники и которая оставляла правое плечо обнаженным.
7). Дионис - бог растительности, виноградарства, виноделия. Его часто изображали как быка или человека с рогами. Одет в бычью шкуру.
8). Гермес - бог-покровитель стад, торговли, путешественников. Его изображали с бараном на руках. Исполняя вестника богов, он носит широкополую шляпу, на которой иногда изображают небольшие крылышки. Обут в крылатые сандалии, в руке держит кадуцей.( Кадуцей - жезло, обвитое двумя белыми лентами или змеями.) Это символ магической силы и власти.
P.S. если что-то не так просто удали мой ответ.

Вумовах становлення української державності, розгортання державотворчих процесів, становлення громадянського суспільства і правової держави, логічним і цілком закономірним виглядає інтерес сучасних дослідників до проблем джерелознавства і історіографії київської русi як першої інституційної форми існування української державності, звернення до напрацювань науковців попередніх поколінь. взагалі до наших днів з історії київської русі нагромаджено величезний масив літератури і в ньому непросто зорієнтуватися навіть фахово підготовленому історику. ситуація ускладнюється ще й тим, що маючи в своєму розпорядженні велику кількість опублікованих думок, концепцій, поглядів і суджень, історик творить черговий, власний синтез, не досліджуючи предмет, а вибираючи з літератури ті думки й факти, які більше узгоджуються з його схемою та його баченням минулого. не можна не враховувати і те, що накопичення історичних думок, концепцій відбувалося впродовж різних епох і в умовах різних ідеологій, інколи корпоративних, інколи офіціозних, від яких наука, хоч би як вона цього прагнула, не завжди могла бути вільною. в зв’язку з цим метою нашого дослідження являється спроба перегляду ідеологічних нашарувань в різних істориків різних епох, розкриття найбільш цінних думок і концепцій, які впливали на стан наукової розробки проблеми князівських з’їздів. об’єктом нашої наукової розвідки виступає складна діалектично взаємопов’язана сукупність інформаційних, правових, ідеологічних, економічних та інших чинників, що детермінували процес історичного пізнання, окреслювали мету, можливості та перспективи наукової розробленості питання князівських з’їздів. предметом нашого дослідження являється проблема наукових досліджень князівських з’їздів в дореволюційній, радянській, діаспорній та сучасній історичній науці, висвітлення основних тенденцій та наукових досягнень кожного етапу історичних досліджень та окреслення перспектив для дослідження даної проблеми в майбутньому. розкриваючи предмет дослідження, ми ставимо перед собою наступні завдання: визначити ступінь наукової розробки даної проблеми; розробити основні тенденції історичних досліджень нашої проблеми в хіх – хх ст.; дослідити внесок у розробку даної проблеми дореволюційних, радянських, діаспорних та сучасних істориків; встановити суб’єктивні та об’єктивні чинники, що впливали на розвиток наукових досліджень проблеми князівських з’їздів; висвітлити суб’єктивні міркування істориків хіх – хх ст. щодо князівських з’їздів та їх значення в процесі формування державності україни-руси; окреслити перспективи наукових досліджень проблеми князівських з’їздів в подальшому. хронологічні межі нашого наукового дослідження охоплюють хіх – поч. ххі ст., так як саме на цей час припадає активний розвиток історичних досліджень князівських з’їздів, виникають народницький, консервативний, націонал-державницький, радянський напрями в українській історичній науці, в рамках яких і ведуться дослідження різних проблем давньої і середньовічної, нової та новітньої історії україни.