У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
1.Походы эмшра Тимура против Могульского ханства. В 1371- 1372 годах Тимур послал войско в Могулистан, которое дошло до крупного города Алмалык на востоке страны, разбило кереев и вернулось назад. В том же году он лично выступил в поход на Могулистан, дойдя при этом до Сегиз-Игача в Прииссыккулье, захватив много пленных и добычи. Это были первые разведывательные походы Тимура во внутренние районы могульских земель.
В 1371-1390 годах эмир Тимур неоднократно совершал походы на Могулистан. Вначале в 1375-1377 годах завоеватели прошли через Сайрам и Таласскую долину. Пройдя через внутренние районы Жетысу, они достигли реки Или. Весной 1376 года эмир Тимур направил 30-тысячное войско против правителя Могулиста- па Камар ад-дина. Его возглавлял кыпчак эмир Сасы-Буга. Однако Сасы-Буга вместе с другими эмирами не пошли на Могулистан, а, пользуясь уходом эмира Тимура в Хорезм, подняли мятеж. Сасы- Буга запросил поддержки у хана Белой Орды Уруса и правителя Могулистана Камар ад-дина. Но вернувшийся в Мавераннахр Тимур настиг со своим войском Камар ад-дина в кыргызской местности Атбаши и разбил его. После этого борьба правителя Могу листа на против Тимура всякий раз заканчивалась поражением. В 1377 году Камар ад-дин был разбит дважды: первый раз в предгорьях Кнратау, второй - в Бугымском ущелье, на пути к Иссык-Кулю.
Чтобы противостоять могуществу эмира Тимура, правители белой Орды и Могулистана в конце 1380-х годов создали политический союз. Но этот союз не смог выполнить задачу совместного отпора единому врагу. В ответ на создание союза эмир Тимур в I 384-1391 годах совершил ряд походов против Золотой Орды и Могулистана. Для покорения Могулистана он направил 120-тысячное войско. Во время этих походов войска Тимура захватывали и отправляли в Мавераннахр богатую добычу, огромные стада скота и многие тысячи пленных. В результате походов в 1390-е годы Тимур полностью подчинил Могулистан.
2. В междуречье Волги и Урала
Важную роль в создании и упрочении Ногайской орды сыграл темник Золотой Орды Едигей. Сам выходец из племени Мангут (мангыт), Едигей с 1392 года стал улубеем мангыто
Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
1.Походы эмшра Тимура против Могульского ханства. В 1371- 1372 годах Тимур послал войско в Могулистан, которое дошло до крупного города Алмалык на востоке страны, разбило кереев и вернулось назад. В том же году он лично выступил в поход на Могулистан, дойдя при этом до Сегиз-Игача в Прииссыккулье, захватив много пленных и добычи. Это были первые разведывательные походы Тимура во внутренние районы могульских земель.
В 1371-1390 годах эмир Тимур неоднократно совершал походы на Могулистан. Вначале в 1375-1377 годах завоеватели прошли через Сайрам и Таласскую долину. Пройдя через внутренние районы Жетысу, они достигли реки Или. Весной 1376 года эмир Тимур направил 30-тысячное войско против правителя Могулиста- па Камар ад-дина. Его возглавлял кыпчак эмир Сасы-Буга. Однако Сасы-Буга вместе с другими эмирами не пошли на Могулистан, а, пользуясь уходом эмира Тимура в Хорезм, подняли мятеж. Сасы- Буга запросил поддержки у хана Белой Орды Уруса и правителя Могулистана Камар ад-дина. Но вернувшийся в Мавераннахр Тимур настиг со своим войском Камар ад-дина в кыргызской местности Атбаши и разбил его. После этого борьба правителя Могу листа на против Тимура всякий раз заканчивалась поражением. В 1377 году Камар ад-дин был разбит дважды: первый раз в предгорьях Кнратау, второй - в Бугымском ущелье, на пути к Иссык-Кулю.
Чтобы противостоять могуществу эмира Тимура, правители белой Орды и Могулистана в конце 1380-х годов создали политический союз. Но этот союз не смог выполнить задачу совместного отпора единому врагу. В ответ на создание союза эмир Тимур в I 384-1391 годах совершил ряд походов против Золотой Орды и Могулистана. Для покорения Могулистана он направил 120-тысячное войско. Во время этих походов войска Тимура захватывали и отправляли в Мавераннахр богатую добычу, огромные стада скота и многие тысячи пленных. В результате походов в 1390-е годы Тимур полностью подчинил Могулистан.
2. В междуречье Волги и Урала
Важную роль в создании и упрочении Ногайской орды сыграл темник Золотой Орды Едигей. Сам выходец из племени Мангут (мангыт), Едигей с 1392 года стал улубеем мангыто
Объяснение: