Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Більшовицько-комуністична тоталітарна імперія з середини 1980-х рр. почала проявляти усі ознаки неперехідної кризи – економічної, політичної, соціальної. Все очевиднішою ставала необхідність проведення докорінних реформ політичної системи країни, економічних і соціальних відносин.У березні 1985 р. на пост Генерального секретаря ЦК КПРС обрали Михайла Горбачова, наймолодшого члена Політбюро КПРС. У квітні відбувся пленум ЦК КПРС, на якому було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку держави, що пізніше отримав загальну назву "перебудова". І хоча проголошена перебудова була "революцією зверху", що планувалась як обмежена у часі, упорядкована, суворо контрольована серія заходів, розвиток подій незабаром зламав заплановану схему.
ответ:Соціально-економічне становище.
Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Объяснение:
Більшовицько-комуністична тоталітарна імперія з середини 1980-х рр. почала проявляти усі ознаки неперехідної кризи – економічної, політичної, соціальної. Все очевиднішою ставала необхідність проведення докорінних реформ політичної системи країни, економічних і соціальних відносин.У березні 1985 р. на пост Генерального секретаря ЦК КПРС обрали Михайла Горбачова, наймолодшого члена Політбюро КПРС. У квітні відбувся пленум ЦК КПРС, на якому було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку держави, що пізніше отримав загальну назву "перебудова". І хоча проголошена перебудова була "революцією зверху", що планувалась як обмежена у часі, упорядкована, суворо контрольована серія заходів, розвиток подій незабаром зламав заплановану схему.