Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
Сарматские племена (роксоланы, языги, аланы и др.) доминировали на территории Украины с III в. до н.э. по III в. н.э. Пришли они из южно-уральских степей, обосновались к северо-востоку от скифов. В середине III века н.э. их смели германские племена (готы). Часть сарматов вошла в состав готской державы Германариха, часть "по убежища" у праславян и влилась в состав Черняховской культуры, остальные ушли за Дон. Окончательно смяли сарматов гунны – кого смогли истребили, остальных – ассимилировали.
За 600 лет сарматы довольно внушительно повлияли на мировоззрение народностей в ареале своего обитания. Как – это мы с вами и выясним.
Сарматы – "родственники" скифов, антропологический тип и тех, и других, схож.
Сарматы, как и скифы, представляли собой народ-армию, где всё мужское население являлось военнообязанным. Античные авторы всегда подчёркивали агрессивность сарматов, их воинственность.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
Сарматские племена (роксоланы, языги, аланы и др.) доминировали на территории Украины с III в. до н.э. по III в. н.э. Пришли они из южно-уральских степей, обосновались к северо-востоку от скифов. В середине III века н.э. их смели германские племена (готы). Часть сарматов вошла в состав готской державы Германариха, часть "по убежища" у праславян и влилась в состав Черняховской культуры, остальные ушли за Дон. Окончательно смяли сарматов гунны – кого смогли истребили, остальных – ассимилировали.
За 600 лет сарматы довольно внушительно повлияли на мировоззрение народностей в ареале своего обитания. Как – это мы с вами и выясним.
Сарматы – "родственники" скифов, антропологический тип и тех, и других, схож.
Сарматы, как и скифы, представляли собой народ-армию, где всё мужское население являлось военнообязанным. Античные авторы всегда подчёркивали агрессивность сарматов, их воинственность.