1) Просвещенный абсолютизм - форма правления, разновидность абсолютной монархии, для которой характерно опора правителя на идеи просвещения, то беж поощрение и развития науки и искусств. Примером просвещенного абсолютизма по классике модно считать прусского короля Фридриха 2 (1740-1786), которой в свою эпоху приглашал в страну философов и учённых, строил сельские школы, усилил финансирование императорской академии наук, что в Берлине, а также сам был музыкантом.
2) Жалованная грамота (1785) дворянству закрепляла положения "манифеста о вольности дворянства" (1762) , а также закрепляло положение дворян, которое при Екатерине 2 было наиболее лучшим.
Івану IV ще не виповнилося 17 років, а він уже вразив московський двір несподіваною вимогою проголосити його царем, тобто цезарем, як правителів Візантії. Цим кроком московський престол прирівнювався за значущістю до інших монархій Європи. Після вінчання на царство в 1547 р. (рис. 4) юний цар доклав чимало зусиль, щоб налагодити управління країною. Іван IV розумів, що в нього одного не вистачить знань і вмінь змінити ситуацію в державі. Тому він прислухався до порад свого найближчого оточення, яке об’єдналося у Вибрану раду.
Объяснение:
Вибрана рада, до якої входили бояри, дворяни та митрополит московський Макарій, провела реформи, що мали зміцнити царську владу й поліпшити управління царством. У 1549 р. вперше в історії Московської держави був скликаний станово-представницький орган держави — Земський собор. У такий б Вибрана рада за прикладом деяких західноєвропейських держав намагалася посилити центральну владу в царстві, спираючись на підтримку представників заможних верств населення. У 1550 р. Земський собор прийняв Судебник — новий збірник основних законів держави.
1) Просвещенный абсолютизм - форма правления, разновидность абсолютной монархии, для которой характерно опора правителя на идеи просвещения, то беж поощрение и развития науки и искусств. Примером просвещенного абсолютизма по классике модно считать прусского короля Фридриха 2 (1740-1786), которой в свою эпоху приглашал в страну философов и учённых, строил сельские школы, усилил финансирование императорской академии наук, что в Берлине, а также сам был музыкантом.
2) Жалованная грамота (1785) дворянству закрепляла положения "манифеста о вольности дворянства" (1762) , а также закрепляло положение дворян, которое при Екатерине 2 было наиболее лучшим.
Объяснение:
Івану IV ще не виповнилося 17 років, а він уже вразив московський двір несподіваною вимогою проголосити його царем, тобто цезарем, як правителів Візантії. Цим кроком московський престол прирівнювався за значущістю до інших монархій Європи. Після вінчання на царство в 1547 р. (рис. 4) юний цар доклав чимало зусиль, щоб налагодити управління країною. Іван IV розумів, що в нього одного не вистачить знань і вмінь змінити ситуацію в державі. Тому він прислухався до порад свого найближчого оточення, яке об’єдналося у Вибрану раду.
Объяснение:
Вибрана рада, до якої входили бояри, дворяни та митрополит московський Макарій, провела реформи, що мали зміцнити царську владу й поліпшити управління царством. У 1549 р. вперше в історії Московської держави був скликаний станово-представницький орган держави — Земський собор. У такий б Вибрана рада за прикладом деяких західноєвропейських держав намагалася посилити центральну владу в царстві, спираючись на підтримку представників заможних верств населення. У 1550 р. Земський собор прийняв Судебник — новий збірник основних законів держави.