ответ:Русская православная церковь в борьбе с ордынским игом.
Монголо-татарское нашествие было самым тяжким испытанием для Руси. В результате монгольского нашествия и установившегося ордынского ига обезлюдели русские города, утратились многие ремёсла, пришла в упадок культура, замедлилась централизация русских земель. Татары грабили, убивали, уводили в плен многих русских людей. Из-за постоянных междоусобиц князья не могли объединиться и отразить набеги татар.
Церковь не раз обращалось с призывом к единению, и хотя сами татары были веротерпимы и не представляли никакой угрозы Православной Церкви и вере и даже освободили от дани духовенство и церковные земли, церковь активно боролась против татар. Церковь не раз пыталась призвать к миру князей, отстоять и защитить великую Русь, принимала большое участие в борьбе с игом. Поскольку татары с уважением относились к церкви, то некоторые священнослужители часто ездили в Орду с . Яркий пример тому – святитель Алексий, который не раз заступался за Русь.
Православная церковь не дала ра Русской державе в период феодальной раздробленности и монголо-татарского ига. Ведь тогда Русь представляла собой скопление мелких княжеств, постоянно враждовавших между собой. Но церковь была одна, подчиняющаяся одному митрополиту Всея Руси. Митрополия находилась до 1300 г. в Киеве, затем некоторое время - во Владимире, затем в Москве. Именно поддержка церкви позволила начать процесс объединения русских земель вокруг Москвы в 14 веке.
Поему «Енеїда» І. Котляревський почав писати близько 1794 р. Він не думав її видавати, тільки давав читати й переписувати своїм знайомим. Твір швидко розійшовся у багатьох переписаних примірниках. Один з них потрапив до конотопського шляхтича Максима Парпури, який своїм коштом надрукував «Енеїду» (перші три частини) у 1798 р. в Петербурзі. У 1808 р. побачило світ друге видання «Енеїди», знову без дозволу автора. 1809 р. І. Котляревський закінчив четверту частину поеми і видав її разом з попередніми, виправлену і доповнену. П’яту і шосту частини він писав понад 20 років.
Пробудженню історичної пам’яті українців сприяли публікації збірок фольклору. У 1819 р. Микола Цертелєв опублікував у Петербурзі збірку «Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень», що складалася із 10 текстів. Ця праця започаткувала розвиток української фольклористики. Становлення наукової фольклористики пов’язують з ім’ям ученог^#нциклопедиста, першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Він був укладачем трьох збірок народних пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). Першу збірку видано в Москві. У ній опубліковано 127 пісень історичного, побутового та обрядового характеру з коментарями упорядника. Про враження, яке справляла збірка М. Максимовича на українську молодь, свідчить такий факт: Яків Головацький, якому пощастило знайти рідкісну в підавстрійській Україні книжку, власноруч переписав її від першої до останньої сторінки.
Пробудженню національної самосвідомості, поверненню забутих імен та героїчних сторінок минулого посприяла чотиритомна праця Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії», що побачила світ 1822 р. в Москві. Вона фактично є першою масштабною узагальнювальною працею з історії України від найдавніших часів до кінця 18 ст. «Історія Малої Росії» написана на широкій джерельній базі з використанням не опублікованих раніше архівних матеріалів.
У 1818 р. вийшла перша граматика живої української мови «Граматика малоросійського наріччя», яку підготував Олексій Павловський. Це був перший стислий опис фонетичних і морфологічних особливостей української мови у порівнянні з російською. До граматики було додано невеликий словник української мови.
ответ:Русская православная церковь в борьбе с ордынским игом.
Монголо-татарское нашествие было самым тяжким испытанием для Руси. В результате монгольского нашествия и установившегося ордынского ига обезлюдели русские города, утратились многие ремёсла, пришла в упадок культура, замедлилась централизация русских земель. Татары грабили, убивали, уводили в плен многих русских людей. Из-за постоянных междоусобиц князья не могли объединиться и отразить набеги татар.
Церковь не раз обращалось с призывом к единению, и хотя сами татары были веротерпимы и не представляли никакой угрозы Православной Церкви и вере и даже освободили от дани духовенство и церковные земли, церковь активно боролась против татар. Церковь не раз пыталась призвать к миру князей, отстоять и защитить великую Русь, принимала большое участие в борьбе с игом. Поскольку татары с уважением относились к церкви, то некоторые священнослужители часто ездили в Орду с . Яркий пример тому – святитель Алексий, который не раз заступался за Русь.
Православная церковь не дала ра Русской державе в период феодальной раздробленности и монголо-татарского ига. Ведь тогда Русь представляла собой скопление мелких княжеств, постоянно враждовавших между собой. Но церковь была одна, подчиняющаяся одному митрополиту Всея Руси. Митрополия находилась до 1300 г. в Киеве, затем некоторое время - во Владимире, затем в Москве. Именно поддержка церкви позволила начать процесс объединения русских земель вокруг Москвы в 14 веке.
Объяснение:
Поему «Енеїда» І. Котляревський почав писати близько 1794 р. Він не думав її видавати, тільки давав читати й переписувати своїм знайомим. Твір швидко розійшовся у багатьох переписаних примірниках. Один з них потрапив до конотопського шляхтича Максима Парпури, який своїм коштом надрукував «Енеїду» (перші три частини) у 1798 р. в Петербурзі. У 1808 р. побачило світ друге видання «Енеїди», знову без дозволу автора. 1809 р. І. Котляревський закінчив четверту частину поеми і видав її разом з попередніми, виправлену і доповнену. П’яту і шосту частини він писав понад 20 років.
Пробудженню історичної пам’яті українців сприяли публікації збірок фольклору. У 1819 р. Микола Цертелєв опублікував у Петербурзі збірку «Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень», що складалася із 10 текстів. Ця праця започаткувала розвиток української фольклористики. Становлення наукової фольклористики пов’язують з ім’ям ученог^#нциклопедиста, першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Він був укладачем трьох збірок народних пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). Першу збірку видано в Москві. У ній опубліковано 127 пісень історичного, побутового та обрядового характеру з коментарями упорядника. Про враження, яке справляла збірка М. Максимовича на українську молодь, свідчить такий факт: Яків Головацький, якому пощастило знайти рідкісну в підавстрійській Україні книжку, власноруч переписав її від першої до останньої сторінки.
Пробудженню національної самосвідомості, поверненню забутих імен та героїчних сторінок минулого посприяла чотиритомна праця Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії», що побачила світ 1822 р. в Москві. Вона фактично є першою масштабною узагальнювальною працею з історії України від найдавніших часів до кінця 18 ст. «Історія Малої Росії» написана на широкій джерельній базі з використанням не опублікованих раніше архівних матеріалів.
У 1818 р. вийшла перша граматика живої української мови «Граматика малоросійського наріччя», яку підготував Олексій Павловський. Це був перший стислий опис фонетичних і морфологічних особливостей української мови у порівнянні з російською. До граматики було додано невеликий словник української мови.
Объяснение:Читай уважно!