С. м. соловьев писал: «когда годунов предложил вопрос о необходимости вызвать из-за границы новых учителей, то старые учи- теля – духовенство – отвечало, что нельзя, опасно для веры. лучше послать за границу молодых людей, чтобы выучились и воз- вратились учить своих». так и поступили. но ни один из посланных с этой целью за границу… не вернулся. почему?
Повість временних літ, також Повість врем'яних літ, По́вість мину́лих літ — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних пам'яток в історії України, найдавніша велика літописна пам’ятка української мови[1][2][3].
«Повість врем'яних літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.
Редакції-списки
Видання та переклади
Текст твору
Див. також
Примітки
Джерела та література
Объяснение:Общегосударственные Приказы - общая система управления государством.
Территориальные Приказы - система управления на отдельных территориях страны.
Дворцовые Приказы - управление царским двором.
Периодически создавались временные Приказы, такие как Тайных дел или Счетный. Их работа была эпизодической и непродолжительной.
Отдельной категорией выступали 2 Патриарших приказа: Казенный и Дворцовый.Первый отвечал за сохранность церковного имущества, а второй за функционирование церковной системы и учреждений.
Приказы были низшим звеном управления государством. Выражаясь современным языком, это исполнительная власть
В 1072 году сыновья Ярослава Мудрого создали новый свод законов «Правда Ярославичей». Законы предусматривали наказание за покушение на княжескую собственность и на жизнь людей, управлявших княжеским хозяйством.