С какого события начитается новое летоисчисление?
2) Кто такой Иисус Христос?
3) Где и когда появилось христианство?
4) Что такое ссудный день?
5) Напишите Чудеса Иисуса.
6) В чем смысл Нагорной проповеди Иисуса?
7) Какая казнь была выбрана для Иисуса?
8) Что такое Евангелие?
9) Кто становятся новыми христианами?
Объяснение:
1. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель, Володимир військовими походами 981-993 pp. на ятвягів, в’ятичів, радомичів, хорватів та дулібів завершив тривалий процес формування території Київської держави.
2. Дбав про охорону кордонів Київської держави, а тому утримував для цього добре озброєну велику дружину.
3. Вів широке будівництво фортець - опорних пунктів оборони проти чужоземних загарбників на Десні, Острі, Сулі, Рубежі Ступні.
4. Для захисту своїх володінь від печенігів будував оборонні захисні вали (так звані “змієві”) загальною довжиною майже тисяча кілометрів. Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи Київ із заходу, півдня і сходу. Розташовувалися ці оборонні споруди чотирма рубежами:
• перший рубіж — по річці Сулі, на відстані 15-20 км було побудовано фортеці;
• другий рубіж — по річці Трубіж, де містився один із найбільших центрів Русі —Переяслав;
• третій був перед Черніговом по річках Остер і Десна;
• четвертий — перед Києвом, де по Стугні було побудовано цілу низку фортець - Треполь, Василів. У 911 р. між Стугною і Києвом було побудовано фортецю Білгород.
5. Запровадив християнство.
6. Будував багато церков.
7. Розбудовував старі і будував нові міста, зокрема Володимир — на Волині. Василів — на Київщині.
8. Дбав про культурний розвиток своєї держави, яка за територією стала найбільшою в Європі.
9. Звертав увагу на розвиток ремесел, сільського господарства, торгівлі.
10. Володимир — перший реформатор на Русі.
Здійснив такі реформи:
• адміністративну (для об’єднання земель в єдину державу): землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам.
Усю країну було поділено на вісім округів, округи — на волості. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності;
• військову (для створення сильної дружини (війська): ліквідовано “племінні” військові об'єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь;
• релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду): запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання Русі;
• судову (для вдосконалення судочинства): розмежовано церковне і князівське судочинство, запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний — “Закон земляний”, який пізніше було взято за основу під час написання збірника правових норм Правди Ярослава”;
• оборонну (для відбиття нападів ворогів): будував фортеці й оборонні рубежі, які згодом історики назвуть „богатирськими заставами”;
• фінансову (для покрашення економічних відносин держави). Князь почав карбувати власні гроші (златники і срібники). Монети виробляли із золота і срібла. На них з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці. Нині нумізматична колекція князя Володимира та його нащадків налічує 11 златників і 340 срібників.
11. Було запроваджено державну символіку.
Герб Володимира - тризуб.
Здесь она руководствуется известными ленинскими положениями, согласно которым все лучшие достижения культуры должны принадлежать и быть доступными народу. Поэтому уже в 1917г. были национализированы Эрмитаж, Русский музей, Третьяковская галерея, Оружейная палата и многие другие музеи. С 1918 – 1923гг возникло 250 новых музеев.
Для создания основ новой культуры Советская власть разрабатывает широкую программу по ликвидации безграмотности, которая составляла 3\4 взрослого населения. Поэтому в 1919г. , правительство принимает декрет, по которому все население от 8 до 50 лет должно обучаться грамоте на родном или русском языках. В 1925 году введено всеобщее начальное образование.
Такая форсированность в подготовке специалистов объяснялась не только масштабами экономического и культурного строительства, но и спецификой послереволюционной ситуации. Новое пролетарское государство относилось к представителям старой интеллигенции подозрительно и настороженно, видя в них явных или скрытых контрреволюционеров. Результатом такого отношения стала массовая эмиграция русской интеллигенции. Страну покинули сотни и тысячи высококвалифицированных ученых, инженеров, изобретателей и конструкторов, значительная часть которых приобрела за рубежом мировую известность.
За пределами России оказались такие выдающие художники, как Ф. Шаляпин, С. Рахманинов, И. Бунин, К. Коровин.
Поиск и становление новой культуры происходили в атмосфере интенсивной художественной жизни. В России 20-х годов существовало множество разных литературно – художественных течений, школ и группировок.
Пролеткульт – культурно–просветительная и литературно-художественная добровольная организация возникла в 1917г. Ее теоретики – А. Богданов, В. Плетнев, Ф. Калинин.
РАПП – Российская ассоциация пролетарских писателей, куда входили Ф. Гладков, Ф. Панферов, А. Серафимович.
Были художники и писатели, которые предпочитали остаться «вольными стрелками» . Такими были М. Цветаева, С. Есенин, М. Булгаков, Е. Замятин, Б. Пастернак, А. Платонов.
Особую роль в формировании социалистической культуры сыграл М. Горький - признанный «буревестник революции» , оказавший огромное влияние на развитие культуры и искусства советского периода. В своих «заметках о революции и культуре» он высказал глубокие мысли, назвав их «несвоевременными» , о серьезных опасностях, которые подстерегают русскую революцию в ее отношениях с культурой. К сожалению, многих опасностей, о которых писал М. Горький, русской революции избежать не удалось.
В 1922 -1924 гг. проводилось много дискуссий о формальном методе в искусстве, благодаря им появилось большое число новых, хорошо известных и сегодня журналов: «Новый мир» , «Молодая гвардия» , «Октябрь» , «Звезда» и другие.
Однако к концу 20-х годов, особенно в связи с началом коллективизации, ситуация постепенно меняется. Число художественных течений начинает неуклонно сокращаться. Некоторые из них уходят с исторической сцены естественным путем, другие подвергаются давлению со стороны официальных органов. В начале 30-х годов этот процесс ускоряется.