Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
КАВКАЗСКАЯ ВОЙНА 1817-1864, война Российской империи с горскими народами Северного Кавказа. Борьба горцев-мусульман с русскими проходила под флагом газавата. Закончилась присоединением Чечни, Горного Дагестана и Северо-Западного Кавказа к России.
К 1864 русские власти установили прочный контроль над Абхазией, а 21 апреля 1864 отряд генерала Евдокимова занял последний очаг сопротивления черкесского племени убыхов — урочище Кбааду (ныне Красная Поляна) в верховьях реки Мзымта. Этот день принято считать последним днем Кавказской войны, хотя военные действия продолжались до конца 1864, а восстания горцев в Чечне и Дагестане имели место в 1860-1870-х годах. Кавказская война оказалась самой продолжительной из войн Российской империи: победа была достигнута за счет многократного численного перевеса русской армии и ее подавляющего технического превосходства.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
КАВКАЗСКАЯ ВОЙНА 1817-1864, война Российской империи с горскими народами Северного Кавказа. Борьба горцев-мусульман с русскими проходила под флагом газавата. Закончилась присоединением Чечни, Горного Дагестана и Северо-Западного Кавказа к России.
К 1864 русские власти установили прочный контроль над Абхазией, а 21 апреля 1864 отряд генерала Евдокимова занял последний очаг сопротивления черкесского племени убыхов — урочище Кбааду (ныне Красная Поляна) в верховьях реки Мзымта. Этот день принято считать последним днем Кавказской войны, хотя военные действия продолжались до конца 1864, а восстания горцев в Чечне и Дагестане имели место в 1860-1870-х годах. Кавказская война оказалась самой продолжительной из войн Российской империи: победа была достигнута за счет многократного численного перевеса русской армии и ее подавляющего технического превосходства.