Это написано под воздействием идей Вольтера, французского философа, с которым Екатерина II вела переписку. Её царствование было названо "просвещенным абсолютизмом". Екатерина провела в России значительные преобразования в просвещении, в управлении государством, но большинство из её начинаний не могло быть реализовано в Российской империи в полной мере. Причина - наличие крепостного права, наличие огромного числа не свободных людей, не распоряжающихся своим имуществом и своей судьбой. А заставить помещиков и чиновников соблюдать законы - это было не под силу даже жесткому Петру I. На замечания Вольтера, что нужно ликвидировать этот сдерживающий развитие России крепостной порядок, Екатерина отвечала, что это не возможно, мол народ к этому ещё не готов, к тому же она помнила восстание Пугачева и осознавала, каков он свободный народ.
Объяснение: Колоніа́льна полі́тика — діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках[1].
Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.
Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.
Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості. Удачи!
Екатерина провела в России значительные преобразования в просвещении, в управлении государством, но большинство из её начинаний не могло быть реализовано в Российской империи в полной мере. Причина - наличие крепостного права, наличие огромного числа не свободных людей, не распоряжающихся своим имуществом и своей судьбой. А заставить помещиков и чиновников соблюдать законы - это было не под силу даже жесткому Петру I. На замечания Вольтера, что нужно ликвидировать этот сдерживающий развитие России крепостной порядок, Екатерина отвечала, что это не возможно, мол народ к этому ещё не готов, к тому же она помнила восстание Пугачева и осознавала, каков он свободный народ.
Объяснение: Колоніа́льна полі́тика — діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках[1].
Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.
Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.
Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості. Удачи!