Розгляньте малюнок, доберіть до нього назву та складіть коментар, скориставшись наведеним планом. 1) Що зображено на малюнку? Ким і коли була створена зображена пам'ятка? 2) Який висновок про рівень госпо- дарського і культурного розвитку суспільства, у якому вона була створена, ви можете зробити? 3) Висловіть власне ставлення до зображеної пам'ятки
КАТОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ В СРЕДНЕВЕКОВОЙ ЕВРОПЕ: МЕСТО В ГОСУДАРСТВЕ И ОБЩЕСТВЕ
Католическая церковь учила, что все христиане равны перед Богом, потому что все приняли крещение и участвуют в деле человечества. Но заслуги, по мнению духовенства, у всех были разными. Духовенство, выступавшее посредником между миром небесным и миром земным, постепенно утрачивает свое единство.
В период борьбы между римскими папами и светскими правителями за власть одни священники поддержали главу католической церкви, а другие – королей своих стран. Церковников объединяли общность богослужения, которое отправлялось на одном (латинском) языке, по единому для всей Европы церковному календарю. Это единство подрывали попытки изменить (реформировать) богослужение.
Условно можно выделить в положении церкви в эпоху средневековья 3 этапа от разделения церкви (от 1054 г. ) до реформации (до XVI в.) .
Положение церкви сильное. Определение позиции государства. Главенствующая роль. Произвол церковнослужителей высшего уровня, их независимость, крупные земельные владения, церковная десятина, плата за церковные обряды. Продажа индульгенций – грамот, свидетельствующих об отпущении грехов. Зависимость королей от пап, епископов.
XVI в. Начало реформации (Мартин Лютер) . Создание лютеранской церкви. Поддержка реформации князьями, герцогами, королями. Произошло усиление их власти и ослабление церковной. Лютеранские церкви возникли в странах Сев. Европы (в Англии церковь возглавил король) . Лютеране («оправдание верой») , Анабаптисты (перекрещенцы) , Кальвинисты («божественное предопределение») .
Контрреформация. 100 лет до середины XVII в. Римские папы ведут открытую и скрытную борьбу с «еретиками» за возвращение власти католической церкви. В странах Вост. Европы им удалось справиться с Реформацией; в Западной и Центральной Европе противостояние католиков и протестантов вылилось в серию кровопролитных религиозных войн (Германия, Франция, восстановление католицизма в качестве государственной религии).
1. Слабкість системи була зумовлена тим, що її творці поставили надто багато держав і народів у таке становище, у якому вони не могли не боротися проти такої системи. Країни Антанти не виявилися милосердними переможцями. Весь тягар повоєнних змін було покладено на переможені народи, хоча вони вже скинули режими, які брали участь у розв'язанні війни. Умови миру здавалися ще більш несправедливими цих народів, оскільки їхні країни не капітулювали перед державами Антанти. Війна закінчилася, коли жодного солдата Антанти так і не ступив на територію Німеччини.
2. Версальсько-Вашингтонська система не призвела до послаблення націоналізму і вирішила питання кордонів. Проголосивши принцип самовизначення народів як основу для національно-державного розмежування, переможці неодноразово порушували його самі та заплющували очі на те, коли його порушували інші. За такого переділу кордонів у багатьох країнах виникли райони компактного проживання національних меншин, які потрапили туди в більшості випадків не з власної волі: німці — до Чехословаччини, Франції, Бельгії та Польщі, угорці — до Чехословаччини, Югославії та Румунії, українці — до Польщі, Румунії , Чехословаччину тощо. Версальсько-Вашингтонська система не могла розраховувати на підтримку цих народів Поза Версальсько-Вашингтонською системою залишилася Росія, яка перетворилася на значний дестабілізуючий фактор. Для держав Антанти Росія була передусім зрадницею, яка уклала сепаратний мир із ворогом (Брестський світ від 3 березня 1918 р.). До того ж, більшовизм викликав у країн Антанти ворожість, яка призвела до інтервенції до Росії (1918—1922 рр.), а після її провалу — до ізоляції Росії на міжнародній арені.
3. Серйозним недоліком Версальсько-Вашингтонської системи також були гарантії її збереження. Нові політичні лідери, які прийшли до влади у США, Англії, а згодом і Франції, прагнули відмежуватися від закладеної їхніми попередниками несправедливості. Першим сигналом уразливості системи стало рішення конгресу США не ратифікувати Версальський договір (1921 р. США уклали окремий договір з Німеччиною, що включав усі положення Версальського договору). Водночас, Конгрес США анулював франко-американський договір про взаємодо . Англія, за прикладом США, теж анулювала договір із Францією. У таких умовах Франція, щоб зберегти своє домінуюче становище над Німеччиною, пішла створення союзу східноєвропейських держав, зацікавлених у збереженні Версальської системи. До того ж ці держави мали стати й «санітарним кордоном» із Радянським Союзом. Так було в 1921 р. Франція уклала політичний пакт і військову конвенцію з Польщею. У 1920-1921 рр. за підтримки Франції Чехословаччина, Румунія, Югославія утворили Малу Антанту. Таким чином, Франція, Польща і Мала Антанта утворили союз, який на деякий час став гарантом збереження Версальської системи. Висновок: Версальсько-Вашингтонська система не забезпечила безпеку у світі і впала з початком Другої світової війни.
Католическая церковь учила, что все христиане равны перед Богом, потому что все приняли крещение и участвуют в деле человечества. Но заслуги, по мнению духовенства, у всех были разными. Духовенство, выступавшее посредником между миром небесным и миром земным, постепенно утрачивает свое единство.
В период борьбы между римскими папами и светскими правителями за власть одни священники поддержали главу католической церкви, а другие – королей своих стран. Церковников объединяли общность богослужения, которое отправлялось на одном (латинском) языке, по единому для всей Европы церковному календарю. Это единство подрывали попытки изменить (реформировать) богослужение.
Условно можно выделить в положении церкви в эпоху средневековья 3 этапа от разделения церкви (от 1054 г. ) до реформации (до XVI в.) .
Положение церкви сильное. Определение позиции государства. Главенствующая роль. Произвол церковнослужителей высшего уровня, их независимость, крупные земельные владения, церковная десятина, плата за церковные обряды. Продажа индульгенций – грамот, свидетельствующих об отпущении грехов. Зависимость королей от пап, епископов.
XVI в. Начало реформации (Мартин Лютер) . Создание лютеранской церкви. Поддержка реформации князьями, герцогами, королями. Произошло усиление их власти и ослабление церковной. Лютеранские церкви возникли в странах Сев. Европы (в Англии церковь возглавил король) . Лютеране («оправдание верой») , Анабаптисты (перекрещенцы) , Кальвинисты («божественное предопределение») .
Контрреформация. 100 лет до середины XVII в. Римские папы ведут открытую и скрытную борьбу с «еретиками» за возвращение власти католической церкви. В странах Вост. Европы им удалось справиться с Реформацией; в Западной и Центральной Европе противостояние католиков и протестантов вылилось в серию кровопролитных религиозных войн (Германия, Франция, восстановление католицизма в качестве государственной религии).
Объяснение:
1. Слабкість системи була зумовлена тим, що її творці поставили надто багато держав і народів у таке становище, у якому вони не могли не боротися проти такої системи. Країни Антанти не виявилися милосердними переможцями. Весь тягар повоєнних змін було покладено на переможені народи, хоча вони вже скинули режими, які брали участь у розв'язанні війни. Умови миру здавалися ще більш несправедливими цих народів, оскільки їхні країни не капітулювали перед державами Антанти. Війна закінчилася, коли жодного солдата Антанти так і не ступив на територію Німеччини.
2. Версальсько-Вашингтонська система не призвела до послаблення націоналізму і вирішила питання кордонів. Проголосивши принцип самовизначення народів як основу для національно-державного розмежування, переможці неодноразово порушували його самі та заплющували очі на те, коли його порушували інші. За такого переділу кордонів у багатьох країнах виникли райони компактного проживання національних меншин, які потрапили туди в більшості випадків не з власної волі: німці — до Чехословаччини, Франції, Бельгії та Польщі, угорці — до Чехословаччини, Югославії та Румунії, українці — до Польщі, Румунії , Чехословаччину тощо. Версальсько-Вашингтонська система не могла розраховувати на підтримку цих народів Поза Версальсько-Вашингтонською системою залишилася Росія, яка перетворилася на значний дестабілізуючий фактор. Для держав Антанти Росія була передусім зрадницею, яка уклала сепаратний мир із ворогом (Брестський світ від 3 березня 1918 р.). До того ж, більшовизм викликав у країн Антанти ворожість, яка призвела до інтервенції до Росії (1918—1922 рр.), а після її провалу — до ізоляції Росії на міжнародній арені.
3. Серйозним недоліком Версальсько-Вашингтонської системи також були гарантії її збереження. Нові політичні лідери, які прийшли до влади у США, Англії, а згодом і Франції, прагнули відмежуватися від закладеної їхніми попередниками несправедливості. Першим сигналом уразливості системи стало рішення конгресу США не ратифікувати Версальський договір (1921 р. США уклали окремий договір з Німеччиною, що включав усі положення Версальського договору). Водночас, Конгрес США анулював франко-американський договір про взаємодо . Англія, за прикладом США, теж анулювала договір із Францією. У таких умовах Франція, щоб зберегти своє домінуюче становище над Німеччиною, пішла створення союзу східноєвропейських держав, зацікавлених у збереженні Версальської системи. До того ж ці держави мали стати й «санітарним кордоном» із Радянським Союзом. Так було в 1921 р. Франція уклала політичний пакт і військову конвенцію з Польщею. У 1920-1921 рр. за підтримки Франції Чехословаччина, Румунія, Югославія утворили Малу Антанту. Таким чином, Франція, Польща і Мала Антанта утворили союз, який на деякий час став гарантом збереження Версальської системи. Висновок: Версальсько-Вашингтонська система не забезпечила безпеку у світі і впала з початком Другої світової війни.