1. Древнерусская народность, образовавшаяся в период существования Древнерусского государства, являлась основой возникновения великорусской, украинской и белорусской народностей. И лишь разделение границами разных государств и влияние соседских народов обусловило появление различий. Доказательств единому русского, украинского и белорусского народа много. Это и похожесть языков, общие славянские корни, схожие традиции, быт и одна религия.
2. Великое княжество Литовское и Польша постепенно добились зависимости от них юго-западных русских земель. В это время сократились контакты земель Северо-Восточной Руси с Западной Европой. Препятствием для них стали Литва, немецкие рыцари, монгольское нашествие. Северо-восточные земли Руси взаимодействовали только с Золотой Ордой, Литвой и Византией. Новгородцы довольствовались лишь отношениями с прибалтийскими немцами и шведами.
Присоединение Литвой западнорусских земель началось еще во второй трети XIII в. Тогда образовалось своеобразное Литовско-Русское государство, 90% которого составляли русские земли. В трудной ситуации монгольского нашествия и попыток других государств посягнуть на Русь, русские княжества нашли покровителя в лице Литвы. Территория нового объединения в XIV в. охватывала земли от Балтийского до Черного моря. Угнетения со стороны Литвы по отношению к русскому населению не наблюдалось.
Однако после заключения в 1385 г. унии между Польшей и Великим княжеством Литовским положение резко изменилось. Кревская уния устанавливала династический союз между двумя государствами. Великий князь литовский Ягайло, женившись на польской королеве Ядвиге, стал королем единого Польско-Литовского государства под именем Владислава II.
Галицько-Волинське князівство є давнім державним утворенням українського народу
Галицько-Волинське князівство, в основі якого були українські за етнічним складом і керовані руськими князями регіони, є державним утворенням винятково нашого народу.
Під час нерівного бою 19 червня 1205 року на березі Вісли загинув князь Роман Мстиславович, збирач втрачених земель нашого народу, який залишив глибокий слід в українській історії. Відзначаючи його заслуги, «Галицько–Волинський літопис» назвав князя «пам’ятним самодержцем усієї Руси, що побідив поганські народи».
Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-Волинського князівства, тому й організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславовича Ганна з малолітніми синами Данилом і Васильком змушена була втікати з Галича до Володимира, а потім у Польщу. Розпочався кількадесятилітній період міжусобних воєн та іноземного втручання в боротьбі за галицько-волинську спадщину. Звичайно, після цього створене Романом Мстиславовичем у 1199–1205 роках потужне державне утворення фактично розпадається.
1. Древнерусская народность, образовавшаяся в период существования Древнерусского государства, являлась основой возникновения великорусской, украинской и белорусской народностей. И лишь разделение границами разных государств и влияние соседских народов обусловило появление различий. Доказательств единому русского, украинского и белорусского народа много. Это и похожесть языков, общие славянские корни, схожие традиции, быт и одна религия.
2. Великое княжество Литовское и Польша постепенно добились зависимости от них юго-западных русских земель. В это время сократились контакты земель Северо-Восточной Руси с Западной Европой. Препятствием для них стали Литва, немецкие рыцари, монгольское нашествие. Северо-восточные земли Руси взаимодействовали только с Золотой Ордой, Литвой и Византией. Новгородцы довольствовались лишь отношениями с прибалтийскими немцами и шведами.
Присоединение Литвой западнорусских земель началось еще во второй трети XIII в. Тогда образовалось своеобразное Литовско-Русское государство, 90% которого составляли русские земли. В трудной ситуации монгольского нашествия и попыток других государств посягнуть на Русь, русские княжества нашли покровителя в лице Литвы. Территория нового объединения в XIV в. охватывала земли от Балтийского до Черного моря. Угнетения со стороны Литвы по отношению к русскому населению не наблюдалось.
Однако после заключения в 1385 г. унии между Польшей и Великим княжеством Литовским положение резко изменилось. Кревская уния устанавливала династический союз между двумя государствами. Великий князь литовский Ягайло, женившись на польской королеве Ядвиге, стал королем единого Польско-Литовского государства под именем Владислава II.
ТАК
Галицько-Волинське князівство є давнім державним утворенням українського народу
Галицько-Волинське князівство, в основі якого були українські за етнічним складом і керовані руськими князями регіони, є державним утворенням винятково нашого народу.
Під час нерівного бою 19 червня 1205 року на березі Вісли загинув князь Роман Мстиславович, збирач втрачених земель нашого народу, який залишив глибокий слід в українській історії. Відзначаючи його заслуги, «Галицько–Волинський літопис» назвав князя «пам’ятним самодержцем усієї Руси, що побідив поганські народи».
Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-Волинського князівства, тому й організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславовича Ганна з малолітніми синами Данилом і Васильком змушена була втікати з Галича до Володимира, а потім у Польщу. Розпочався кількадесятилітній період міжусобних воєн та іноземного втручання в боротьбі за галицько-волинську спадщину. Звичайно, після цього створене Романом Мстиславовичем у 1199–1205 роках потужне державне утворення фактично розпадається.