средневековое государство, существовавшее с 1136 по 1478.
в новгородские земли, включала также территории от моря на западе до уральских гор на востоке и от белого моря на севере до верховьев волги и западной двины на юге.
в январе 1478 года включена иваном iii в состав московского государства.
в 1478 году новгород был присоединён к великому княжеству московскому.
иван iii послал на новгород свои войска. город сдался великому князю московскому, который навязал ему отказ от вечевой формы и ликвидацию должности посадника.
новгородские бояре были частью казнены, частью вывезены в другие области как рядовые «служилые люди»;
на новгородских же землях были испомещены служилые люди из центральных областей московского княжества[19].
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
объяснение:
средневековое государство, существовавшее с 1136 по 1478.
в новгородские земли, включала также территории от моря на западе до уральских гор на востоке и от белого моря на севере до верховьев волги и западной двины на юге.
в январе 1478 года включена иваном iii в состав московского государства.
в 1478 году новгород был присоединён к великому княжеству московскому.
иван iii послал на новгород свои войска. город сдался великому князю московскому, который навязал ему отказ от вечевой формы и ликвидацию должности посадника.
новгородские бояре были частью казнены, частью вывезены в другие области как рядовые «служилые люди»;
на новгородских же землях были испомещены служилые люди из центральных областей московского княжества[19].
из новгорода был вывезен вечевой колокол.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]