Велике розселення слов'ян - міграційний вектор епохи Великого переселення народів. Активна фаза переселення припала на VI-VIII століття. Давні слов'янипроникали на Балкани з північного заходу, тобто спускаючись вниз за течією, Дунаю, велика частина з них потрапила сюди і зі сходу - анти, пізніше тиверці, пройшовши через колишню римську Дакію і форсувавши нижню течію річки в районі Добруджи.
КНЯЗЬ — голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства.
Дружи́на — особисте військо монарха, князя, правителя.
Ру́сь — назва історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI — XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава. З 2-ї половини XIII століття, після розпаду цієї держави, охоплювала усі території, які колись корилися Києву — від Балтійського до Чорного моря.
Імперія — це велика монархічна держава, на чолі якої стоїть імператор або імператриця. Також велика імперіалістична держава, яка має колонії. Історична форма державного утворення, що включає в себе силоміць приєднані (підкорені) інші народи та території
Племінний союз — об'єднання кількох племен, які перебували на стадії військової демократії (франки і тевтони у германців, антів і склавинів у слов'ян).
Літопис – це літературний жанр у якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов’янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.
ПОЛЮ́ДДЯі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.
ДАНИ́НА — найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних умовах виступала у вигляді прямого державного податку, військової контрибуції або феодальної ренти.
Реформа - (латинського походження і означає "перетворюю", "поліпшую", "роблю кращим") перетворення, зміна, перевлаштування якої-небудь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), що призводить до зміни умов діяльності всіх і відповідної фахової групи членів суспільства.
Балканські походи — військові походи Великого київського князя Святослава Ігоровича проти Візантії та Болгарського царства протягом 968—971 років.
Дружинна держава - форма правління Київської Русі IX—X ст., основою якої була досить проста система управління, яка сформувалася на основі дружини київських князів.
1.В 70-х годах начался новый революционный подъем. Активными его участниками стали народники. Они назывались так потому, что пошли в народ, чтобы поднять его на революцию. Родоначальниками народничества были А.И. Герцен и Н.Г. Чернышевский. Они сформулировали основное положение народнической доктрины - возможность непосредственного перехода России через общинное устройство к социализму, минуя капитализм.
Народники 70-х гг. отрицали государственность, политическую борьбу, верили в возможность радикальной революции в ближайшем будущем. Изначально в народничестве присутствовали две тенденции - революционная и реформистская.
Революционное народничество разделялось на три основных направления: бунтарское, пропагандистское и заговорщицкое. Бунтарское связано с идеологом анархистом М.М. Бакуниным. Основной задачей он считал разрушение государства, что приведет к социализму и всеобщему равенству, движущие силы видел в крестьянстве (крестьянский бунт) и люмпен-пролетариате. Пропагандистское направление, ратовавшее за подготовку революции пропагандой, возглавил П.П. Лавров. В своих "Исторических письмах" и издании "Вперед" он отстаивал роль интеллигенции в пропаганде революционных идей. Заговорщицкое, сравнительно малочисленное, представлял П.Н. Ткачев. Он возлагал надежды на захват власти интеллигентской группой и декретирование сверху социалистических преобразований.
Первой практической проверкой идеологии революционного народничества стало массовое "хождение в народ", предпринятое радикально настроенной молодежью в 1874 г. Но крестьянство оказалось невосприимчиво к идеям революции и социализма. "Хождение" закончилось массовыми арестами (более тысячи) народников. В то же время опыт "хождения в народ" организационному сплочению революционных сил. Неудача осознать необходимость серьезной организации.
В 1876 г. была создана тайная революционная организация "Земля и воля" - централизованная, дисциплинированная и надежно законспирированная. Ее цель - передача всей земли крестьянам, общинное самоуправление. Землевольцы работали на селе врачами, учителями. Однако успехов они не добились, и их взгляды обращаются к террору. В 1878 г. раздался выстрел Веры Засулич в градоначальника Трепова, Кравчинский убил шефа жандармов Мезенцева. В 1879 г. Соловьев неудачно покушается на Александра II. В этом же году "Земля и воля" распадается на две организации "Черный передел" и "Народную волю". Первая остается на позициях пропаганды. "Народная воля" переходит к массовому террору против сановников и царя.
Народовольцы выдвинули программу ликвидации самодержавия, введения демократических свобод и всеобщего избирательного права. Добиться этого рассчитывали террором, который бы поднял общество на всеобщую революцию. На рубеже 70-80 гг. снова сложилась революционная ситуация. Два покушения на царя - подрыв железной дороги под Москвой и взрыв в Зимнем дворце (Халтурин) - заставили Александра II начать ряд либеральных мер в отношении земств, цензуры, просвещения. Но 1 марта 1881 г. царь был смертельно ранен народовольцами. Убийство 1 марта обусловило наступление контрреформ 1881-1890 годов. Пользуясь возмущением населения, новый царь начал политическую реакцию. С этого времени наблюдается упадок революционного течения в народничестве.
Объяснение:
Велике розселення слов'ян - міграційний вектор епохи Великого переселення народів. Активна фаза переселення припала на VI-VIII століття. Давні слов'янипроникали на Балкани з північного заходу, тобто спускаючись вниз за течією, Дунаю, велика частина з них потрапила сюди і зі сходу - анти, пізніше тиверці, пройшовши через колишню римську Дакію і форсувавши нижню течію річки в районі Добруджи.
КНЯЗЬ — голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства.
Дружи́на — особисте військо монарха, князя, правителя.
Ру́сь — назва історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI — XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава. З 2-ї половини XIII століття, після розпаду цієї держави, охоплювала усі території, які колись корилися Києву — від Балтійського до Чорного моря.
Імперія — це велика монархічна держава, на чолі якої стоїть імператор або імператриця. Також велика імперіалістична держава, яка має колонії. Історична форма державного утворення, що включає в себе силоміць приєднані (підкорені) інші народи та території
Племінний союз — об'єднання кількох племен, які перебували на стадії військової демократії (франки і тевтони у германців, антів і склавинів у слов'ян).
Літопис – це літературний жанр у якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов’янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.
ПОЛЮ́ДДЯі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.
ДАНИ́НА — найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних умовах виступала у вигляді прямого державного податку, військової контрибуції або феодальної ренти.
Реформа - (латинського походження і означає "перетворюю", "поліпшую", "роблю кращим") перетворення, зміна, перевлаштування якої-небудь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), що призводить до зміни умов діяльності всіх і відповідної фахової групи членів суспільства.
Балканські походи — військові походи Великого київського князя Святослава Ігоровича проти Візантії та Болгарського царства протягом 968—971 років.
Дружинна держава - форма правління Київської Русі IX—X ст., основою якої була досить проста система управління, яка сформувалася на основі дружини київських князів.
1.В 70-х годах начался новый революционный подъем. Активными его участниками стали народники. Они назывались так потому, что пошли в народ, чтобы поднять его на революцию. Родоначальниками народничества были А.И. Герцен и Н.Г. Чернышевский. Они сформулировали основное положение народнической доктрины - возможность непосредственного перехода России через общинное устройство к социализму, минуя капитализм.
Народники 70-х гг. отрицали государственность, политическую борьбу, верили в возможность радикальной революции в ближайшем будущем. Изначально в народничестве присутствовали две тенденции - революционная и реформистская.
Революционное народничество разделялось на три основных направления: бунтарское, пропагандистское и заговорщицкое. Бунтарское связано с идеологом анархистом М.М. Бакуниным. Основной задачей он считал разрушение государства, что приведет к социализму и всеобщему равенству, движущие силы видел в крестьянстве (крестьянский бунт) и люмпен-пролетариате. Пропагандистское направление, ратовавшее за подготовку революции пропагандой, возглавил П.П. Лавров. В своих "Исторических письмах" и издании "Вперед" он отстаивал роль интеллигенции в пропаганде революционных идей. Заговорщицкое, сравнительно малочисленное, представлял П.Н. Ткачев. Он возлагал надежды на захват власти интеллигентской группой и декретирование сверху социалистических преобразований.
Первой практической проверкой идеологии революционного народничества стало массовое "хождение в народ", предпринятое радикально настроенной молодежью в 1874 г. Но крестьянство оказалось невосприимчиво к идеям революции и социализма. "Хождение" закончилось массовыми арестами (более тысячи) народников. В то же время опыт "хождения в народ" организационному сплочению революционных сил. Неудача осознать необходимость серьезной организации.
В 1876 г. была создана тайная революционная организация "Земля и воля" - централизованная, дисциплинированная и надежно законспирированная. Ее цель - передача всей земли крестьянам, общинное самоуправление. Землевольцы работали на селе врачами, учителями. Однако успехов они не добились, и их взгляды обращаются к террору. В 1878 г. раздался выстрел Веры Засулич в градоначальника Трепова, Кравчинский убил шефа жандармов Мезенцева. В 1879 г. Соловьев неудачно покушается на Александра II. В этом же году "Земля и воля" распадается на две организации "Черный передел" и "Народную волю". Первая остается на позициях пропаганды. "Народная воля" переходит к массовому террору против сановников и царя.
Народовольцы выдвинули программу ликвидации самодержавия, введения демократических свобод и всеобщего избирательного права. Добиться этого рассчитывали террором, который бы поднял общество на всеобщую революцию. На рубеже 70-80 гг. снова сложилась революционная ситуация. Два покушения на царя - подрыв железной дороги под Москвой и взрыв в Зимнем дворце (Халтурин) - заставили Александра II начать ряд либеральных мер в отношении земств, цензуры, просвещения. Но 1 марта 1881 г. царь был смертельно ранен народовольцами. Убийство 1 марта обусловило наступление контрреформ 1881-1890 годов. Пользуясь возмущением населения, новый царь начал политическую реакцию. С этого времени наблюдается упадок революционного течения в народничестве.
2.НА КАРТИНКЕ
Объяснение: