Повстанський рух в Україні 1918-1922-го і пізніших років — масовий збройний рух українського селянства і частково робітництва, що спрямований на захист соціальних здобутків, зокрема права на вільне володіння землею та засобами виробництва, проти реставраторів старого ладу і окупаційних режимів в Україні, за народну владу і далі за національне і соціальне самовизначення українського народу.
Стихійний у своїй основі повстанський рух в Україні не був об'єднаний в ініціативі й виявах, не мав одного керівного центру і одностайного плану дій. Неусталені були також його ідеологічні й програмові засади і спрямування. Тільки в окремі періоди боротьби виявилася перевага певних ідеологічних настроїв, базованих на принципах самовизначення і незалежності нації. Ідеологія і мета повстанського руху в Україні з'ясовувалися спорадично у заявах керівників-отаманів, у їхніх відозвах, наказах, маніфестах, зверненнях чи листах до населення України, окремих повітів чи округ, до уряду УНР, окупаційної влади й інших повстанських груп чи з'єднань.
Внаслідок більшовицького терору і військових операцій впродовж літа 1921 в Україні були ліквідовані головні повстанські осередки, а більшість їхніх отаманів були вбиті у боях або розстріляні.
Объединительные процессы и усиление позиций Русского государства в Европе поставили перед обществом злободневные вопросы о происхождении княжеской власти на Руси и о месте и роли Руси среди других государств прежде и теперь. Наиболее яркое выражение они нашли в публицистических произведениях.
В первой четверти XVI в. возникло «Сказание о князьях владимирских», которое в отличие от «Повести временных лет» выводило происхождение русской княжеской династии от римского императора Августа.
#В XVI в. русское летописание достигает вершины своего развития. Создаются грандиозные летописные своды большого объема и значительного хронологического охвата.
В первой половине XVI в. самой выраженной была традиция митрополичьего летописания. Именно к нему относятся две крупнейшие летописи русского Средневековья – Никоновская и Воскресенская
Повстанський рух в Україні 1918-1922-го і пізніших років — масовий збройний рух українського селянства і частково робітництва, що спрямований на захист соціальних здобутків, зокрема права на вільне володіння землею та засобами виробництва, проти реставраторів старого ладу і окупаційних режимів в Україні, за народну владу і далі за національне і соціальне самовизначення українського народу.
Стихійний у своїй основі повстанський рух в Україні не був об'єднаний в ініціативі й виявах, не мав одного керівного центру і одностайного плану дій. Неусталені були також його ідеологічні й програмові засади і спрямування. Тільки в окремі періоди боротьби виявилася перевага певних ідеологічних настроїв, базованих на принципах самовизначення і незалежності нації. Ідеологія і мета повстанського руху в Україні з'ясовувалися спорадично у заявах керівників-отаманів, у їхніх відозвах, наказах, маніфестах, зверненнях чи листах до населення України, окремих повітів чи округ, до уряду УНР, окупаційної влади й інших повстанських груп чи з'єднань.
Внаслідок більшовицького терору і військових операцій впродовж літа 1921 в Україні були ліквідовані головні повстанські осередки, а більшість їхніх отаманів були вбиті у боях або розстріляні.
#Публицистика XVI в.
Объединительные процессы и усиление позиций Русского государства в Европе поставили перед обществом злободневные вопросы о происхождении княжеской власти на Руси и о месте и роли Руси среди других государств прежде и теперь. Наиболее яркое выражение они нашли в публицистических произведениях.
В первой четверти XVI в. возникло «Сказание о князьях владимирских», которое в отличие от «Повести временных лет» выводило происхождение русской княжеской династии от римского императора Августа.
#В XVI в. русское летописание достигает вершины своего развития. Создаются грандиозные летописные своды большого объема и значительного хронологического охвата.
В первой половине XVI в. самой выраженной была традиция митрополичьего летописания. Именно к нему относятся две крупнейшие летописи русского Средневековья – Никоновская и Воскресенская