Названия сезонов связаны с сельскохозяйственными работами (например, в сезон «Всходы» происходило созревание урожая, а в сезон «Засуха» производился сбор урожая), а также ежегодным разливом р. Нил, оказывающим непосредственное влияние на земледелие (отсюда название сезона «Половодье»). Месяцы обозначались номерами (первый месяц Половодья, второй месяц Половодья и т. д.). Каждый месяц имел 30 дней (без всякой связи с фазами Луны). Египтяне знали, что год включает в себя не 360 дней (12 месяцев по 30 дней), а 365 дней, поэтому остальные 5 дней, не вошедшие в календарь, добавлялись в конце последнего месяца. Эти дни назывались Hrj.w-rnp.t (хериу-ренпет), что дословно означало «находящиеся над годом». Каждый такой день отмечался как день рождения соответствующего божества: Осириса, Гора, Сета, Исиды и Нефтиды. Иногда для обозначения первого месяца использовали специальное слово — tpj (тэпи), что означает «первый», а для последнего месяца — arKy (арки), что переводится как «последний». Египтяне, начиная с конца Древнего Царства, вели летосчисление с момента воцарения нового правителя. В официальных документах дата записывалась по следующей схеме: 1) «год правления» (rnpt-Hsb) и номер года; 2) знак месяца и номер месяца в сезоне; 3) название сезона; 4) знак дня и номер дня по порядку; 5) «времена правления царя двух земель» (xr Hm n nswt-bjt); 6) тронное имя царя в картуше.
На момент смерті Чингізхан правив державою, яка протяглася від Аральського до Жовтого моря. Вона в два рази перевищувала за площею римську, а імперію Олександра Македонського - в четверо. На відміну від Олександра, якому батько залишив чудову армію, царство і навіть план походу в Персію, Чингізхан добився всього сам, з нуля. І на відміну від держави Олександра, яка розвалилася відразу після його смерті, дітище Чингізхана виявилось більш життєздатним. Монголи обожнювали державця-засновника, і найкращим жертвоприношенням цьому Богу Завоювання вважалася чергова перемога. За 70 років його спадкоємці збільшили імперію майже в три рази, додавши до неї залишок Північного і весь Південний Китай, Корею, В'єтнам, частину Бірми, Тибет, Іран, частину Іраку, Пакистан, Афганістан, більшу частину сучасної Туреччини, Кавказ, непідкорену частину Середньої Азії і Казахстану, значну територію Росії, України і Польщі. В дальніх походах тумени Чингізидів досягли і Західної Європи, і Японії.
Названия сезонов связаны с сельскохозяйственными работами (например, в сезон «Всходы» происходило созревание урожая, а в сезон «Засуха» производился сбор урожая), а также ежегодным разливом р. Нил, оказывающим непосредственное влияние на земледелие (отсюда название сезона «Половодье»). Месяцы обозначались номерами (первый месяц Половодья, второй месяц Половодья и т. д.). Каждый месяц имел 30 дней (без всякой связи с фазами Луны). Египтяне знали, что год включает в себя не 360 дней (12 месяцев по 30 дней), а 365 дней, поэтому остальные 5 дней, не вошедшие в календарь, добавлялись в конце последнего месяца. Эти дни назывались Hrj.w-rnp.t (хериу-ренпет), что дословно означало «находящиеся над годом». Каждый такой день отмечался как день рождения соответствующего божества: Осириса, Гора, Сета, Исиды и Нефтиды. Иногда для обозначения первого месяца использовали специальное слово — tpj (тэпи), что означает «первый», а для последнего месяца — arKy (арки), что переводится как «последний». Египтяне, начиная с конца Древнего Царства, вели летосчисление с момента воцарения нового правителя. В официальных документах дата записывалась по следующей схеме: 1) «год правления» (rnpt-Hsb) и номер года; 2) знак месяца и номер месяца в сезоне; 3) название сезона; 4) знак дня и номер дня по порядку; 5) «времена правления царя двух земель» (xr Hm n nswt-bjt); 6) тронное имя царя в картуше.
На момент смерті Чингізхан правив державою, яка протяглася від Аральського до Жовтого моря. Вона в два рази перевищувала за площею римську, а імперію Олександра Македонського - в четверо. На відміну від Олександра, якому батько залишив чудову армію, царство і навіть план походу в Персію, Чингізхан добився всього сам, з нуля. І на відміну від держави Олександра, яка розвалилася відразу після його смерті, дітище Чингізхана виявилось більш життєздатним. Монголи обожнювали державця-засновника, і найкращим жертвоприношенням цьому Богу Завоювання вважалася чергова перемога. За 70 років його спадкоємці збільшили імперію майже в три рази, додавши до неї залишок Північного і весь Південний Китай, Корею, В'єтнам, частину Бірми, Тибет, Іран, частину Іраку, Пакистан, Афганістан, більшу частину сучасної Туреччини, Кавказ, непідкорену частину Середньої Азії і Казахстану, значну територію Росії, України і Польщі. В дальніх походах тумени Чингізидів досягли і Західної Європи, і Японії.
Объяснение: