Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
Қазіргі таңда өздерін демократиялы деп орнықтырған әлемдегі мемлекеттердің басым көпшілігі зайырлылық қағидасын ұстанады. Зайырлылық қағидасы – конституциялық немесе ұлттық заңнамалар негізінде жарияланып, дін саласындағы мемлекеттік саясаттың басым бағыты. Американдық зерттеуші Ахмет Куру 2007 жылы АҚШ-тың Мемлекеттік Департаментінің әлемдегі «Діни бостандық жөніндегі баяндамасы» құжаты және өзінің зерттеулері негізінде 197 мемлекеттің мемлекет және дінаралық қатынастарының индексін жариялады. Аталмыш индекске сәйкес, зерттеуші мемлекеттерді төрт категорияға бөліп қарастырады, яғни 197 мемлекеттің 12 – діни мемлекеттер, ресми діндері бар 60 мемлекет, зайырлы болып орныққан 120 мемлекет және 5 анти-діни мемлекет.
Қазіргі уақытта әлемде секуляризм қағидатын ұстанатын мемлекеттер діни және ресми діндері бар мемлекеттерден әлдеқайда басым. Дегенмен, демократияның жалпыға ортақ моделі секілді, секуляризм концепциясының жалпыға ортақ үлгісі жоқ. Тіпті, оның батыстық немесе шығыстық үлгісі де жоқ. Батыс елдерінде секуляризм концепциясы әр түрлі түсіндіріліп, түрлі жолдармен жүзеге асырылуда. Діни ұйымдардың мемлекеттен бөлінуінің құқықтық мазмұны да әр елде әртүрлі. Мәселен, кейбір елдерде мемлекет пен діни ұйымдардың бөлінуі қатаң орын алса, оларды бөлу қағидатының көлемі кең, екінші бір елдерде мемлекет пен діни ұйымның бөлінуінде аса қатаң қағидат орнықпай, мемлекет діни ұйымдарға қоғамдық өмірдің маңызды салаларында айтарлықтай қызмет ету және ықпал ету мүмкіндіктеріне жол береді.
Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
Қазіргі таңда өздерін демократиялы деп орнықтырған әлемдегі мемлекеттердің басым көпшілігі зайырлылық қағидасын ұстанады. Зайырлылық қағидасы – конституциялық немесе ұлттық заңнамалар негізінде жарияланып, дін саласындағы мемлекеттік саясаттың басым бағыты. Американдық зерттеуші Ахмет Куру 2007 жылы АҚШ-тың Мемлекеттік Департаментінің әлемдегі «Діни бостандық жөніндегі баяндамасы» құжаты және өзінің зерттеулері негізінде 197 мемлекеттің мемлекет және дінаралық қатынастарының индексін жариялады. Аталмыш индекске сәйкес, зерттеуші мемлекеттерді төрт категорияға бөліп қарастырады, яғни 197 мемлекеттің 12 – діни мемлекеттер, ресми діндері бар 60 мемлекет, зайырлы болып орныққан 120 мемлекет және 5 анти-діни мемлекет.
Қазіргі уақытта әлемде секуляризм қағидатын ұстанатын мемлекеттер діни және ресми діндері бар мемлекеттерден әлдеқайда басым. Дегенмен, демократияның жалпыға ортақ моделі секілді, секуляризм концепциясының жалпыға ортақ үлгісі жоқ. Тіпті, оның батыстық немесе шығыстық үлгісі де жоқ. Батыс елдерінде секуляризм концепциясы әр түрлі түсіндіріліп, түрлі жолдармен жүзеге асырылуда. Діни ұйымдардың мемлекеттен бөлінуінің құқықтық мазмұны да әр елде әртүрлі. Мәселен, кейбір елдерде мемлекет пен діни ұйымдардың бөлінуі қатаң орын алса, оларды бөлу қағидатының көлемі кең, екінші бір елдерде мемлекет пен діни ұйымның бөлінуінде аса қатаң қағидат орнықпай, мемлекет діни ұйымдарға қоғамдық өмірдің маңызды салаларында айтарлықтай қызмет ету және ықпал ету мүмкіндіктеріне жол береді.