Начиная с XVIII века проходили одно за другим повстания казахов из Младшего и Среднего жузов из-за агрессивной местной колониальной политики Российской империей. Одним из первых освободительных движений произошло восстание в Младшем жузе (группе казахских племен и родов, объединенных в три племенных союза: алимулов, байулов и жетыров) под руководством Сырыма Датулы.
Причины восстания:
1. Колониальное давление властей Российской Империи.
2. Территории постоянно подвергались захватам со стороны уральского казачества, грабежи и насилие хана, султанов, уральских казаков и царской власти по отношению к простому народу.
3. Значительное ущемление старшин родов в их правах.
4. Влияние на казахских чиновников, которые несли службу у престола, провоцировало развитие казахско-башкирских и казахо-калмыкских конфликтов.
Прекратить колониальные оккупации казахских территорий и вернуть все захваченные раннее земли, так как казахов лишили практически всех плодородных территорий – главная цель восстания.
Причины поражения: острые противоречия между родовыми племенами; разногласия между старейшинами, входящими в Младший жуз; различия в требованиях кочевников; недостаточное количество оружия повстанцев.
Окрім давніх систем писемності у вигляді «рисок та резів» основною системою писемності була кирилиця.
Пояснення:
Поєднавши староболгарську мову та грецький алфавіт, слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій створили глаголицю – слов’янську абетку. А їх учні вже розробили кирилицю, яка була зручніша за свою попередницю. З усім тим, побутує думка, що кирилиця була першою.
Дослідники мови кажуть, що на початку 10 століття у наших предків вже існувала писемність. Стародавній алфавіт базувався на грецькій мові - і це не дивно, враховуючи давні зв’язки із греками східних слов'ян у Візантії.
Доказом існування власної оригінальної абетки в давній українській мові є знаходження знаків на стінах собору.
Прийняття християнства на нашій землі поширили старослов’янську, або староболгарську літературну мову - мову православної церкви.
Вчені стверджують, що в Київській Русі існували два варіанти писемної літературної мови: церковнослов'янська, на якій були написані найважливіші богослужбові книги, і церковнослов'янська з великими вкладками живої мови (пізніше її називають середньоукраїнською) - писали нею різні праці та літературні твори світської течії.
Однак обидві письмові мови суттєво відрізняються від того часу, коли жила українська мова, що використовується в розмові.
Объяснение:
Начиная с XVIII века проходили одно за другим повстания казахов из Младшего и Среднего жузов из-за агрессивной местной колониальной политики Российской империей. Одним из первых освободительных движений произошло восстание в Младшем жузе (группе казахских племен и родов, объединенных в три племенных союза: алимулов, байулов и жетыров) под руководством Сырыма Датулы.
Причины восстания:
1. Колониальное давление властей Российской Империи.
2. Территории постоянно подвергались захватам со стороны уральского казачества, грабежи и насилие хана, султанов, уральских казаков и царской власти по отношению к простому народу.
3. Значительное ущемление старшин родов в их правах.
4. Влияние на казахских чиновников, которые несли службу у престола, провоцировало развитие казахско-башкирских и казахо-калмыкских конфликтов.
Прекратить колониальные оккупации казахских территорий и вернуть все захваченные раннее земли, так как казахов лишили практически всех плодородных территорий – главная цель восстания.
Причины поражения: острые противоречия между родовыми племенами; разногласия между старейшинами, входящими в Младший жуз; различия в требованиях кочевников; недостаточное количество оружия повстанцев.
Відповідь:
Окрім давніх систем писемності у вигляді «рисок та резів» основною системою писемності була кирилиця.
Пояснення:
Поєднавши староболгарську мову та грецький алфавіт, слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій створили глаголицю – слов’янську абетку. А їх учні вже розробили кирилицю, яка була зручніша за свою попередницю. З усім тим, побутує думка, що кирилиця була першою.
Дослідники мови кажуть, що на початку 10 століття у наших предків вже існувала писемність. Стародавній алфавіт базувався на грецькій мові - і це не дивно, враховуючи давні зв’язки із греками східних слов'ян у Візантії.
Доказом існування власної оригінальної абетки в давній українській мові є знаходження знаків на стінах собору.
Прийняття християнства на нашій землі поширили старослов’янську, або староболгарську літературну мову - мову православної церкви.
Вчені стверджують, що в Київській Русі існували два варіанти писемної літературної мови: церковнослов'янська, на якій були написані найважливіші богослужбові книги, і церковнослов'янська з великими вкладками живої мови (пізніше її називають середньоукраїнською) - писали нею різні праці та літературні твори світської течії.
Однак обидві письмові мови суттєво відрізняються від того часу, коли жила українська мова, що використовується в розмові.