1 липня 1569 р. у Східній Європі було створено нову державу — Річ Посполиту внаслідок об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського. Зближення держав започаткувала Кревська унія 1385 р. Кожна з країн мала свої мотиви. На східних кордонах Великого князівства Литовського постав небезпечний ворог — Московське царство. Москва заявляла про наміри володіти всіма руськими землями, а велика їхня частина належала Литві. Велике князівство Литовське потребувало союзника. Посилення Московського царства непокоїло й поляків. Також литовські землевласники заздрили привілеям польської шляхти й прагнули зрівнятися з нею у правах. Королівство Польське приваблювали південні землі Великого князівства Литовського — родючі й малозаселені. Саме на цих землях польські землевласники могли розгорнути великі господарства з виробництва зерна для європейських ринків.
У результаті Люблінської унії постала нова держава з єдиним виборним королем, спільним сеймом, фінансами та зовнішньою політикою. Велике князівство зберігало певну автономію, власну адміністрацію, правову систему, військо. Назва «Річ Посполита» польською означає «Республіка» («спільна справа»).
Річ Посполита складалася з різних за господарським потенціалом і структурою населення регіонів. Вона була строкатою за етнічним і релігійним складом.
Высокие налоги душат торговлю и производство. Продажа монополий нарушает права подданных и губительно действует на развитие экономики. Казнокрадство и мздоимство наносят вред казне и престижу королевской власти. Преследование пуритан, составляющих значительную часть населения, заставляет многих из них покидать Англию. Все вышеназванное вызывает недовольство в развитых регионах, дающих львиную долю доходов казны. А потому мы требуем: 1) палата общин может быть распущена только с ее согласия, 2) парламент должен собираться не реже одного раза в три года, 3) устанавливать налоги имеет право только парламент, 4) запретить преследование инакомыслящих, 5) провести церковную реформу, 6) парламент назначает королевских министров, 7) контроль назначений командующих в армии и флоте.
1 липня 1569 р. у Східній Європі було створено нову державу — Річ Посполиту внаслідок об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського. Зближення держав започаткувала Кревська унія 1385 р. Кожна з країн мала свої мотиви. На східних кордонах Великого князівства Литовського постав небезпечний ворог — Московське царство. Москва заявляла про наміри володіти всіма руськими землями, а велика їхня частина належала Литві. Велике князівство Литовське потребувало союзника. Посилення Московського царства непокоїло й поляків. Також литовські землевласники заздрили привілеям польської шляхти й прагнули зрівнятися з нею у правах. Королівство Польське приваблювали південні землі Великого князівства Литовського — родючі й малозаселені. Саме на цих землях польські землевласники могли розгорнути великі господарства з виробництва зерна для європейських ринків.
У результаті Люблінської унії постала нова держава з єдиним виборним королем, спільним сеймом, фінансами та зовнішньою політикою. Велике князівство зберігало певну автономію, власну адміністрацію, правову систему, військо. Назва «Річ Посполита» польською означає «Республіка» («спільна справа»).
Річ Посполита складалася з різних за господарським потенціалом і структурою населення регіонів. Вона була строкатою за етнічним і релігійним складом.
Объяснение:
Высокие налоги душат торговлю и производство. Продажа монополий нарушает права подданных и губительно действует на развитие экономики. Казнокрадство и мздоимство наносят вред казне и престижу королевской власти. Преследование пуритан, составляющих значительную часть населения, заставляет многих из них покидать Англию. Все вышеназванное вызывает недовольство в развитых регионах, дающих львиную долю доходов казны. А потому мы требуем: 1) палата общин может быть распущена только с ее согласия, 2) парламент должен собираться не реже одного раза в три года, 3) устанавливать налоги имеет право только парламент, 4) запретить преследование инакомыслящих, 5) провести церковную реформу, 6) парламент назначает королевских министров, 7) контроль назначений командующих в армии и флоте.