проведите обсуждение на тему "проекты реформ во франции при людовике 16" Как относились к предлагавшимся мерам представители отдельных сословий?Почему реформы не удовалось довести до конца?Какие последствия это могло иметь?
Топони́мика (от др.-греч. τόπος «место» + ὄνυμα[1] — «имя, название») — раздел ономастики, изучающий географические названия (топонимы), их происхождение, смысловое значение, развитие, современное состояние, написание и произношение. Топонимика является интегральной научной дисциплиной, которая находится на стыке наук и широко используется в различных областях знаний: лингвистике, географии, архитектуре, истории и т. п. Как отмечал белорусский топонимист С. Н. Басик, «ни одна из наук не должна обладать „монополией“ на топонимику. Опыт показал, что плодотворные топонимические исследования могут развиваться при использовании методов и достижений всех трех наук. Топонимист (ученый, занимающийся топонимикой) не должен быть только лингвистом, или географом, или историком — он должен быть топонимистом. Это положение, сформулированное ещё в 60-е годы столетия, является определяющим в современных подходах к топонимике, как науке. Таким образом, топонимика — это самостоятельная „пограничная“ наука, развивающаяся на стыке трех дисциплин (лингвистики, истории и географии)»[2].
Топонимическая карта: названия коммун Франции с окончанием на -viller, -villers, -villiers, -willer
В терминологии русской ономастики в 1960-х годах использовалось также слово топономастика как обозначение науки о топонимах, очевидно, под влиянием его употребления в иностранных языках (англ. toponomastics, фр. toponomastique). Впрочем, этот термин просуществовал недолго, попав в разряд нерекомендуемых уже в конце 1960-х годов. Тогда же слова топонимика и топони́мия получили чёткий статус узловых терминов науки о географических названиях[3]: топонимика — обозначение самой науки, а топонимия — предмета топонимики; обозначение некой совокупности географических названий, например, какой-либо территории.
Основное значение и главное назначение географического названия — фиксация места на поверхности Земли. На Генеральной конференции ЮНЕСКО 16 ноября 1972 года было принято решение (подписанное и СССР): «не допускать искажения и переименования исторических топонимов»[4][5].
Філі́п II (ісп. Felipe ІІ; 21 травня 1527 — 13 вересня 1598) — король Іспанії (1556—1598) та Португалії (1581—1598), Неаполя і Сицилії (1554—1598). Король Англії та Ірландії за правом дружини Марії I (1554–1558). Герцог Міланський. Господар Нідерландів. Володар однієї з найбільших держав у всесвітній історії, провідної сили ранньомодерного цивілізованого світу. Речник династії Габсбургів. Син іспанського короля Карла I та португальської інфанти Ізабелли. Небіж імператора Фердинанда I, кузен імператора Максиміліана II. Батько іспанського короля Філіпа III. Народився в Валядоліді, Кастилія. Проголошений принцом астурійським, спадкоємцем престолу (1528). Успадкував трон після батька. За його правління Іспанська держава досягла зеніту величі і слави, увійшовши до так званої золотої доби; землі короля на всіх континентах, відомим європейцям, що породило популярну приказку: «імперія, над якою ніколи не заходить сонце». Проводив активну зовнішню політику. Виступав захисником Католицької церкви у боротьбі з протестанизмом, ісламом та іншими єресями. Завершив італійські війни (1559). Підтримував католицьку владу Франції у двобої з гугенотами. Допомагав італійським державам, Священній Римській імперії та країнам Східної Європи протистояти натиску Османів. Здобув стратегічну перемогу при Лепанто (1571), захистивши західне Середземномор'я від турецької агресії. За умовами Іберійської унії (1580) став сувереном Португалії та її колоній, завдяки чому об'єднав увесь Піренейський півострів. Вів перманенті війни із повсталими Нідерландами (1581). Намагався підкорити Англію, але зазнав поразки на морі (1588). Сприяв великим географічним відкриттям і розвитку точних наук — математики, географії, космографії, корабельної інженерії, військової справи. Був патроном мистецтв, насамперед літератури і музики. Заснував першу в Європі математичну академію (1582). Заклав Ескоріальський монастир (1563). Помер в Ескоріалі, Кастилія. Похований у королівській крипті Ескоріальського монастиря. Прізвисько — Розсу́дливий (ісп. el Prudente). На честь короля були названі Філіппіни (1565). В традиційній іспанській та католицькій історіографії постає як мудрий правитель, національний герой; у протестантській і антиклерикальній — як деспот. ответ:
Топони́мика (от др.-греч. τόπος «место» + ὄνυμα[1] — «имя, название») — раздел ономастики, изучающий географические названия (топонимы), их происхождение, смысловое значение, развитие, современное состояние, написание и произношение. Топонимика является интегральной научной дисциплиной, которая находится на стыке наук и широко используется в различных областях знаний: лингвистике, географии, архитектуре, истории и т. п. Как отмечал белорусский топонимист С. Н. Басик, «ни одна из наук не должна обладать „монополией“ на топонимику. Опыт показал, что плодотворные топонимические исследования могут развиваться при использовании методов и достижений всех трех наук. Топонимист (ученый, занимающийся топонимикой) не должен быть только лингвистом, или географом, или историком — он должен быть топонимистом. Это положение, сформулированное ещё в 60-е годы столетия, является определяющим в современных подходах к топонимике, как науке. Таким образом, топонимика — это самостоятельная „пограничная“ наука, развивающаяся на стыке трех дисциплин (лингвистики, истории и географии)»[2].
Топонимическая карта: названия коммун Франции с окончанием на -viller, -villers, -villiers, -willer
В терминологии русской ономастики в 1960-х годах использовалось также слово топономастика как обозначение науки о топонимах, очевидно, под влиянием его употребления в иностранных языках (англ. toponomastics, фр. toponomastique). Впрочем, этот термин просуществовал недолго, попав в разряд нерекомендуемых уже в конце 1960-х годов. Тогда же слова топонимика и топони́мия получили чёткий статус узловых терминов науки о географических названиях[3]: топонимика — обозначение самой науки, а топонимия — предмета топонимики; обозначение некой совокупности географических названий, например, какой-либо территории.
Основное значение и главное назначение географического названия — фиксация места на поверхности Земли. На Генеральной конференции ЮНЕСКО 16 ноября 1972 года было принято решение (подписанное и СССР): «не допускать искажения и переименования исторических топонимов»[4][5].
Філі́п II (ісп. Felipe ІІ; 21 травня 1527 — 13 вересня 1598) — король Іспанії (1556—1598) та Португалії (1581—1598), Неаполя і Сицилії (1554—1598). Король Англії та Ірландії за правом дружини Марії I (1554–1558). Герцог Міланський. Господар Нідерландів. Володар однієї з найбільших держав у всесвітній історії, провідної сили ранньомодерного цивілізованого світу. Речник династії Габсбургів. Син іспанського короля Карла I та португальської інфанти Ізабелли. Небіж імператора Фердинанда I, кузен імператора Максиміліана II. Батько іспанського короля Філіпа III. Народився в Валядоліді, Кастилія. Проголошений принцом астурійським, спадкоємцем престолу (1528). Успадкував трон після батька. За його правління Іспанська держава досягла зеніту величі і слави, увійшовши до так званої золотої доби; землі короля на всіх континентах, відомим європейцям, що породило популярну приказку: «імперія, над якою ніколи не заходить сонце». Проводив активну зовнішню політику. Виступав захисником Католицької церкви у боротьбі з протестанизмом, ісламом та іншими єресями. Завершив італійські війни (1559). Підтримував католицьку владу Франції у двобої з гугенотами. Допомагав італійським державам, Священній Римській імперії та країнам Східної Європи протистояти натиску Османів. Здобув стратегічну перемогу при Лепанто (1571), захистивши західне Середземномор'я від турецької агресії. За умовами Іберійської унії (1580) став сувереном Португалії та її колоній, завдяки чому об'єднав увесь Піренейський півострів. Вів перманенті війни із повсталими Нідерландами (1581). Намагався підкорити Англію, але зазнав поразки на морі (1588). Сприяв великим географічним відкриттям і розвитку точних наук — математики, географії, космографії, корабельної інженерії, військової справи. Був патроном мистецтв, насамперед літератури і музики. Заснував першу в Європі математичну академію (1582). Заклав Ескоріальський монастир (1563). Помер в Ескоріалі, Кастилія. Похований у королівській крипті Ескоріальського монастиря. Прізвисько — Розсу́дливий (ісп. el Prudente). На честь короля були названі Філіппіни (1565). В традиційній іспанській та католицькій історіографії постає як мудрий правитель, національний герой; у протестантській і антиклерикальній — як деспот. ответ:
Объяснение: