История первой банановой республики начинается с введения банана в США в 1870, Лоренцо Доу Бейкером, капитаном Телеграфа шхуны. Он первоначально купил бананы наЯмайке и продал их в Бостоне с 1 000-процентной прибылью. Банан оказался нравящимся американцам как питательный тропический фрукт, который был менее дорогим, чем фрукты, выращенные в местном масштабе в США, таким как яблоки. В 1913, например, двадцать пять центов купили дюжину бананов, но только два яблока. Его популярность среди американцев была также поощрена американскими магнатами железной дороги Генри Мейггсом и его племянником, Незначительным К. Китом, который в 1873 начал устанавливать плантации бананов вдоль железных дорог, которые они построили в Коста-Рике, чтобы произвести еду для их рабочих железной дороги. Этот опыт принудил их признавать потенциальную доходность экспорта бананов для продажи, и они начали экспортировать фрукты в Юго-восточные Соединенные Штаты.
В середине 1870-х, чтобы управлять новым коммерческим сельского хозяйствав странах Центральной Америки, Кит основал Тропическую Торговлю и транспортную компанию: половина того, что позже стало бы United Fruit Company (Chiquita Brands International, созданный в 1899 корпоративным слиянием с Boston Fruit Company и принадлежавший Эндрю Престону). К 1930-м международные политические и экономические напряженные отношения United Fruit Company позволили ему получить контроль над 80 - 90 процентами американской торговли бананом. Тем не менее, несмотря на монополию UFC, в 1924,Vaccaro Brothers основала Standard Fruit Company (Dole Food Company), чтобы экспортировать гондурасские бананы в порт Нового Орлеана в побережье Мексиканского залива США. Фруктовые экспортеры смогли держать США. цены, настолько низкие, потому что банановые компании, через их манипуляцию национальных законов о землепользовании стран производства, смогли дешево купить большие трактаты главной пахотной земли для плантаций бананов в странах Карибского Бассейна,центральноамериканского перешейкаи тропических южноамериканских стран — и, отдав родные народы, безземельные через политикулегалистического лишения права собственности, поэтому смогли нанять их как низкооплачиваемых рабочих.
Кроме того, к концу 19-го века, трех американских транснациональных корпораций — United Fruit Company, Standard Fruit Company и Cuyamel Fruit Company — доминировали над культивированием, сбором урожая и экспортированием бананов, и управляли дорогой, рельсом и инфраструктурой порта Гондураса. В северных прибрежных зонах около Карибского моря гондурасское правительство уступило банановым компаниям 500 гектаров (1 235,52 акров) для каждого километра положенной железной дороги, даже при том, что не было все еще никакой пассажирской или грузовой железной дороги в Тегусигальпу, город столицы. Среди гондурасцев United Fruit Company была известна как El Pulpo(«Осьминог»), потому что его влияние прибыло, чтобы проникать в их общество, управляло транспортной инфраструктурой их страны, и иногда яростно управляло национальной политикой.
Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.
Объяснение:
Докладніше: Усобиця Святославичів
Після загибелі 972 року князя Святослава князівство було поділено між його синами на три частини. Києвом керував його законний син Ярополк. Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата. Під час бойових дій Олега вбили його ж воїни, скинувши з коня.
Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де одразу ж одружився з Оловою і набрав з Добринею варязьке військо і повернувшись восени 978 року спершу до Новгорода, почав війну проти київського князя.
Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Рогніда, яку зґвалтували на очах у її батька і братів, стала дружиною Володимира. Таким було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, залякавши заколотом киян, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня.
У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю[20], Володимир взяв у наложниці.
Коли варязьке військо, яке привів Володимир зі Швеції, стало вимагати собі за службу данину з киян, Володимир обіцяв їм, але через місяць відмовився. Частину варягів відіслав на службу в Константинополь, порадивши візантійському імператору розвести їх по різних місцях. Іншу частину варязьких найманців Володимир залишив собі для управління містами.
Залишки городища в селі Заріччя. Укріплення було збудоване за часів правління князя Володмира
За «Повісті врем'яних літ» Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з раннім «Житієм Володимира монаха Якова» («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 6486 (978 року). Згідно з Яковом Мніхом, це сталось «въсмое» літо по смерті Святослава, тобто у 979 році (972+7). Але може бути, що «въсмое» літо насправді означає «въ смое», тобто не восьмий, а сьомий рік і справді відповідає 978 року. Що ж до літописних звісток, що Святослав княжив 28 років, Ярополк 8, а Володимир 37, то тут нічого страшного, бо з 8 років, Ярополк 2 роки був формальним співправителем батька. При додаванні 27 (літописні «28» округлені з 27) до 8 і відніманні 2 років при сумуванні результатів до 945 року (початок правління Святослава) вийде теж 978 рік. Зайняв Київський престол Володимир у віці 18-20 років.
В середине 1870-х, чтобы управлять новым коммерческим сельского хозяйствав странах Центральной Америки, Кит основал Тропическую Торговлю и транспортную компанию: половина того, что позже стало бы United Fruit Company (Chiquita Brands International, созданный в 1899 корпоративным слиянием с Boston Fruit Company и принадлежавший Эндрю Престону). К 1930-м международные политические и экономические напряженные отношения United Fruit Company позволили ему получить контроль над 80 - 90 процентами американской торговли бананом. Тем не менее, несмотря на монополию UFC, в 1924,Vaccaro Brothers основала Standard Fruit Company (Dole Food Company), чтобы экспортировать гондурасские бананы в порт Нового Орлеана в побережье Мексиканского залива США. Фруктовые экспортеры смогли держать США. цены, настолько низкие, потому что банановые компании, через их манипуляцию национальных законов о землепользовании стран производства, смогли дешево купить большие трактаты главной пахотной земли для плантаций бананов в странах Карибского Бассейна,центральноамериканского перешейкаи тропических южноамериканских стран — и, отдав родные народы, безземельные через политикулегалистического лишения права собственности, поэтому смогли нанять их как низкооплачиваемых рабочих.
Кроме того, к концу 19-го века, трех американских транснациональных корпораций — United Fruit Company, Standard Fruit Company и Cuyamel Fruit Company — доминировали над культивированием, сбором урожая и экспортированием бананов, и управляли дорогой, рельсом и инфраструктурой порта Гондураса. В северных прибрежных зонах около Карибского моря гондурасское правительство уступило банановым компаниям 500 гектаров (1 235,52 акров) для каждого километра положенной железной дороги, даже при том, что не было все еще никакой пассажирской или грузовой железной дороги в Тегусигальпу, город столицы. Среди гондурасцев United Fruit Company была известна как El Pulpo(«Осьминог»), потому что его влияние прибыло, чтобы проникать в их общество, управляло транспортной инфраструктурой их страны, и иногда яростно управляло национальной политикой.
Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.
Объяснение:
Докладніше: Усобиця Святославичів
Після загибелі 972 року князя Святослава князівство було поділено між його синами на три частини. Києвом керував його законний син Ярополк. Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата. Під час бойових дій Олега вбили його ж воїни, скинувши з коня.
Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де одразу ж одружився з Оловою і набрав з Добринею варязьке військо і повернувшись восени 978 року спершу до Новгорода, почав війну проти київського князя.
Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Рогніда, яку зґвалтували на очах у її батька і братів, стала дружиною Володимира. Таким було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, залякавши заколотом киян, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня.
У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю[20], Володимир взяв у наложниці.
Коли варязьке військо, яке привів Володимир зі Швеції, стало вимагати собі за службу данину з киян, Володимир обіцяв їм, але через місяць відмовився. Частину варягів відіслав на службу в Константинополь, порадивши візантійському імператору розвести їх по різних місцях. Іншу частину варязьких найманців Володимир залишив собі для управління містами.
Залишки городища в селі Заріччя. Укріплення було збудоване за часів правління князя Володмира
За «Повісті врем'яних літ» Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з раннім «Житієм Володимира монаха Якова» («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 6486 (978 року). Згідно з Яковом Мніхом, це сталось «въсмое» літо по смерті Святослава, тобто у 979 році (972+7). Але може бути, що «въсмое» літо насправді означає «въ смое», тобто не восьмий, а сьомий рік і справді відповідає 978 року. Що ж до літописних звісток, що Святослав княжив 28 років, Ярополк 8, а Володимир 37, то тут нічого страшного, бо з 8 років, Ярополк 2 роки був формальним співправителем батька. При додаванні 27 (літописні «28» округлені з 27) до 8 і відніманні 2 років при сумуванні результатів до 945 року (початок правління Святослава) вийде теж 978 рік. Зайняв Київський престол Володимир у віці 18-20 років.