ПРОЧИТАЙТЕ ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО. ПРО ЯКУ ПОДІЮ ВОНО РОЗПОВІДАЄ З «Літопису Самовидця»: «Як ударили в бубни на раду, Брюховецький, відповідно до постанови, пішо військо припровадив на ту раду до намету своєї сторони. І Сомко не забарився: і сам, і всі козаки, що були при ньому, як люди заможні, вбрались ошатно і добре озброїлись, наче до війни. Вони-бо мали намір, коли рада не на їхню користь зарадить, між собою битву розпочати, бо при Сомковому таборі й гармат було чимало. Але нічого з того не вийшло, бо запорожці були запевнені ласкою його царської величності, тож швидко та рада відбулася, і боярин вийшов з намету та й почав читати грамоту й указ його царської величності. Не давши читцю закінчити, ані слухаючи листа царської величності, раптом крик здійнявся з обох сторін за гетьманство: одні кричать: «Брюховецького гетьманом!», а інші кричать: «Сомка гетьманом» - і на столець обох садовлять. А далі й між собою заповзялися битися і зламали Сомків бунчук, ледве Сомко видерся з намету царського й дістався до коня та інша старшина. Інших же кількох чоловік забили. І так прихильники Сомка мусили відступати до свого табору, а прихильники Брюховецького на столець його посадовили, зіпхнувши князя, і гетьманом проголосили, давши йому булаву і бунчук в руки. Та заледве дуже нескоро той галас вгомонився, так що князь Великоґаґин не підтверджував гетьманства Брюховецького, бо і прийняти його не міг через той шум серед народу»...Пантелеймон Куліш у своєму романі «Чорна рада» так відтворив ті самі події: «Ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Виходить із царського намету боярин, князь Гагін, з думними дяками. У руках царська грамота. Його підручники несуть царську корогву козацькому війську, кармазин, оксамит, соболі од царя у подарунок старшині з гетьманом. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах; на ногах у князя гаптовані золотом, виложені жемчугом сап’янці. Поклонились обом гетьманам і козацтву на всі чотири сторони. Усі втихли, що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки
Волыняне – одно из восточнославянских объединений, возникших на территории дулебов. Насчитывало до 70 «градов» (городов) . Центр – Волынь (в летописи упоминается с 1018). В 907 г. – союзник Киева.
Вятичи – союз восточнославянских племен верхнего и среднего течения р. Оки. В составе Киевской Руси с сер. X в. С XII в. территория вятичей находилась в составе Черниговского, Ростово-Суздальского и Рязанского княжеств.
Древляне – племенное объединение, занимавшее в VI-X вв. территории Полесья, Правобережной Украины по теч. рр. Тетерев, Уж, Уборть, Ствига. Граничили с волынянами, бужанами, дреговичами. Главный город – Искоростень. Долго сопротивлялись включению в состав Киевской Руси. Были обложены данью Олегом в 883 г.
Дреговичи – племенное объединение славян. Места обитания - северные области днепровского правобережья. В древности имели свое княжение с главным городом Туровом на Припяти. В составе Киевской Руси с X в. Стали основой Туровского княжества.
Дулебы - племенное объединение на территории Западной Волыни. В VII в. подвергались опустошительным набегам аваров. В 907 году дружина дулебов участвовала в походе Олега на Царьград. Под именем Бужан и Волынян в X в. вошли в состав Киевской Руси.
Ильменские словене – одно из самых многочисленных славянских объединений, располагавшихся у о. Ильмень, по рр. Волхов, Ловать, Мста, Молоча. Соседи – финно-угорские племена Чудь и Меря. В нач. IX в. вместе с Кривичами и Чудью создали объединение Славию, ставшую ядром Новгородской земли.
Кривичи - союз восточнославянских племен в VI – X вв. Располагался на водоразделе Западной Двины, Днепра и Волги. Главные города – Смоленск, Полоцк и Изборск. С IX в. в составе Киевской Руси. В XI – XII вв. территория кривичей – в Смоленском и Полоцком княжествах, северо-западная часть – в новгородских владениях.
Поляне – восточнославянский племенной союз VI-IX вв. по среднему течению Днепра от Припяти до Роси. Составили ядро древнерусского государства.
Радимичи – племенное объединение, располагавшееся в восточной части верхнего Поднепровья, по р. Сож и ее притокам. Так же как и Вятичи, возможно, связаны с западными славянами. С сер. IX в. платили дань Хазарам. В 885 году были присоединены Олегом, окончательно потеряли политическую самостоятельность в 984 г. , когда их войско было разбито Волчьим Хвостом - воеводой князя Владимира.
Северяне – союз племен в VII – IX вв. , располагающийся по рр. Десне, Сейму, Суле. Платили дань хазарам. Примерно с 865 входили в состав Руси.
Тиверцы – племенное объединение, обитавшее по Днестру до черного моря и устью Дуная. В 907 и 944 принимали участие в походе на Царьград. С сер X в. в составе Киевской Руси. Под ударами печенегов и половцев к XII в. отошли на север, где постепенно смешались с другими племенами.
Уличи – одно из племенных объединений восточных славян, живших, согласно ПВЛ, в Нижнем Поднепровье, Побужье и на берегах черного моря. Вели упорную борьбу с Киевом за самостоятельность. В течении трех лет их главный город Пересечень осаждался киевским воеводой Свенельдом. Под натиском кочевых племен отошли на Север. С сер. X в. в составе Древнерусского государства.
1. Папір був винайдений:в Китае.
2. Велику Китайську стіну побудували для захисту від аріїв.Да. От кочевых племён.
3. Річка, що дала назву цілій країні:Инд.
5. Допишіть пропущені слова.
Китай розташований на сході материка Евразия. В Китаї дві головні річки —Хуанхэ и Янцзы. Китай став єдиною державою 2 ст. до н. е., його першим володарем був Цинь. Знаменитим китайським мудрецем був Конфуций.
6. Чому ми користуємося при обчислюванні арабськими цифрами, а не римськими? Их легче записывать. Чому ми індійські цифри називаємо арабськими? Потому что их завезли в Европу арабы.
Твір складається з 200 тисяч віршів. Він розповідає про суперництво двох царських династій і 18-денну битву на полі Куру.Это эпос "Махабхарата".