Прочитайте и ответьте на вопросы. 1. войска вторгаются в италию. не дожидаясь нападения римлян, молодой и талантливый карфагенский полководец первым нанёс удар. выйдя из испании во главе отборных войск, он подошёл пять месяцев спустя к альпам. воины ужаснулись, увидев вблизи громадные горы, покрытые ледниками. хороших дорог не было, на перевалах лежал снег. пятнадцать суток войско карабкалось вверх, а затем спускалось вниз по узким и скользким тропинкам. люди, вьючные животные, боевые слоны срывались в пропасть. спешил, не щадя ни себя, ни воинов. переход через альпы стоил ему почти половины войска. оказавшись в долине реки по, объявил жившим там галлам, что воюет не с ними, а с римом за свободу народов италии. галлы ненавидели покоривших их римлян. они дали продовольствие и лошадей, массами вступали в его войско. получив ошеломляющее известие о появлении , сенат приказал консулам остановить его продвижение. однако в нескольких сражениях разгромил консульские армии. древний писал: «не было такого труда, при котором уставал бы телом или падал духом. он первым устремлялся в бой и последним оставлял поле сражения». дорога на рим была открыта. отчаяние охватило его жителей. но понимал, что хорошо укреплённый город ему не взять. он двинулся на юг страны, стремясь поднять на борьбу с римом народы италии. 2. битва при каннах — 216 год до н. э. риму удалось создать новое большое войско. во главе его встали оба вновь избранных консула. настигнув неприятеля близ города канны, консулы увидели обширную равнину и заспорили. «здесь и дадим сражение, — настаивал один, — у нас в два раза больше пехоты, чем у ». другой консул возражал: «вражеская конница сильнее нашей, а равнина — прекрасное место для её действий. безопаснее занять оборону на соседних холмах». в тот день, когда командовал консул, желавший битвы, он приказал войскам готовиться к бою. пехота на этот раз выстроилась не в три линии, а в виде огромного прямоугольника: плечом к плечу стояли 80 тысяч легионеров. это была грозная сила! малочисленная конница римлян располагалась по бокам. предвидел, что натиск легионов его войску не сдержать. поэтому он построил 40 тысяч своей пехоты полумесяцем, об- ращённым к противнику выпуклой стороной. лучшие части пехоты и конницы стояли по краям полумесяца. « богов, что они завлекли римлян на эту равнину», — сказал соратникам. римские легионы всей своей тяжестью обрушились на вражеский центр. полумесяц карфагенского войска стал прогибаться внутрь. «победа! » — кричали римляне. но до победы было далеко. вихрем налетели на римлян испанские, галльские и африканские всадники . опрокинув римскую конницу, они стали заходить в тыл вражеской пехоте. одновременно отборные части карфагенской пехоты ударили по противнику с боков. римское войско оказалось в окружении. сбитые в кучу легионеры служили хорошей мишенью для врага: каждый дротик, каждый камень из пращи попадал в цель. при каннах пало 70 тысяч римлян, в том числе консул, так возражавший против битвы.весь рим наполнился рыданиями. не было семьи, где не оплакивали бы кого-нибудь из близких. тем не менее сенат отказался даже выслушать посла , предлагавшего мирные переговоры. был объявлен новый набор в войско. тысячи римлян, уже седых и совсем юных, встали на защиту своей земли. 3. окончание войны. после поражения при каннах римляне избегали решительных сражений — война становилась затяжной. расчёт на поддержку жителей италии оправдался лишь на первых порах. освободителем он не был: карфагенские наёмники грабили всех без разбора, опустошая страну. молодой римский полководец сципион, выдвинув смелый план нанести удар по вражеской столице, высадился в африке. после пятнадцати лет войны в италии, не испытав ни одного поражения, вынужден был поспешить на защиту карфагена. в 202 году до н. э. близ города зама, к югу от карфагена, произошла последняя битва с римлянами. перевес в коннице был на их стороне. армия была разбита. это было единственное сражение, проигранное великим карфагенским полководцем. по мирному договору карфаген лишился всех владений за пределами африки, обязался выдать риму военный флот, боевых слонов и заплатить большую сумму денег. могущество самого опасного соперника рима было сломлено. рим стал хозяином в западном средиземноморье. вопросы. подумайте. 1. почему знание нескольких языков было особенно важно для командующего карфагенской армией? 2. известно, что, воюя с римом, по-разному поступал с пленными: одних он приказывал заключать в оковы, а других отпускать. чем это можно объяснить? напишите полным ответом, ! заранее !
отличительные особенности курганов Тасмолинской культуры:
Отличительной чертой тасмолинской культуры являются своеобразные погребальные памятники — курганы с «усами». Это надмогильный комплекс, состоящий из основного кургана большого размера, примыкающего к нему с восточной стороны малого кургана и отходящих от него на восток двух невысоких каменных гряд шириной 1,5-2 м и длиной 20-200 м. Каменные гряды имеют форму полудуг и нередко в начале и конце ограничены круглыми каменными сооружениями курганного типа.
Культура и мировоззрение Саков:
Главными были культ вождя и царя. Царь считался избранником Бога, посредником между небом и землёй, центром мира. Он проводил первую борозду на весенней пахоте. Царей и вождей отождествляли солнечным божеством. саки поклонялись Солнцу, ветру, грозе, грому. По из представлениям, боги перевоплощались в различных животных и птиц. святилища, где находились алтари и жертвенники, приносили жертвы Богам, соблюдали культ предков и культ огня. Археологами обнаружено, что у саков Семиречья существовал храм Огня. Искусство. С 7 века у саков возник в искусстве «звериный стиль». Главная тема- изображение зверей и мифологических чудовищ в движении. Сюжетная основа – мифы о происхождении людей от различных животных. В начале нашей эры этот стиль исчезает.
Саки говорили на восточноиранском языке. На развитие скаской культуры большое влияние оказала культура ахеменидского Ирана. Яркий представитель сакской духовной культуры- мыслитель Анахарсис.(6 век до н.э.)
Археологические памятники: иссыкский курган 1969-70 г.г.найдены экспедицией Акишева. Курган состоит из 45 могильников. В кургане обнаружены останки молодого сакского вождя. Особое значение имеет надпись на серебряной чаше из 26 руноподобных знаков. В кургане найдено свыше 4000 золотых предметов.
Бесшатырский- 31 могильник (5-4 век до нашей эры) найдено деревянная постройка из массивных стволов елей. Находки из кургана свидетельствуют, что сакская знать стремилась увековечить свое господствующее положение и после смерти сооружали громадные памятники.
Городище Чирик-Рабат, мавзолеи Бабиш мулла, Баланды – памятники Приаралья. Столица саков апасиаков. Цитадель Чирик Рабата служила местом захоронения знатных особ. В погребении найдено обломки глиняных кувшинов, железный меч, бронзовый наконечник.
Шиликтинский. В 1947 г. Черников. Курган состоит из 17 могильников, останки сакского царя-Третий золотой человек.
Берельский курган-Восточный Казахстан. 1999 г. Самашев. Обнаружено 16 жертвенных лошадей, ювелирные украшения, керамическая посуда.
Объяснение:
Тут вся інфа,яка може до
Объяснение:
Культура Київської Русі у другій половині XI - першій половині XIII ст.
Освіта. Розвиток наукових знань. У другій половині XI – першій половині XIII ст. на Русі продовжували існувати і розвиватися державні і церковні школи, приватне навчання. "Наука книжна" – було не звичайним оволодінням письмом, а освоєння тодішніх наукових знань. Літописець стверджував, що "той, хто часто читає книги, той з Богом бесідує або зі святими мужами".
У державних школах навчалися діти найближчого оточення князя з метою виховання грамотних державних діячів. Церковні школи готували паламарів і священиків.
Провідним освітнім центром Русі був Софіївський собор, при якому продовжувала діяти школа, заснована Ярославом Мудрим. У 1068 р. дочка князя Всеволода Ярославича Янка заснувала при Андріївському монастирі школу для дівчат, у той час як у Західній Європі жінки взагалі не отримували освіти. За свідченням літописів, розвинутим було і приватне навчання. Так, Феодосій Печерський одержав освіту в невеличкому містечку Курськ, навчаючись в "єдиного вчителя".
Існуючі історичні джерела засвідчують широке поширення освіти серед населення Русі. Свідченням цього є берестяні грамоти, що найдені переважно у північних містах Русі (у Новгороді їх знайдено вже понад 1000), графіті на стінах культових споруд (найбільш цінними є на стінах Софіївського собору), написи на ремісничих виробах, предмети для письма.
Для продовження і поглиблення освіти служили бібліотеки, яких було багато на Русі (в Києві, Чернігові, Переяславі, Галичі. Володимирі тощо). Але найперша і найбільш значна містилась у Софії Київській. За підрахунками вчених, книжний фонд Русі складав щонайменше 130-140 тис. томів. Існували бібліотеки, як правило, при соборах, монастирях, княжих палатах. Не мало було і приватних книгозбірень.
Для поширення книг діяли центри по переписуванню книг (скрипторії) у Києві, Новгороді, Галичі, Чернігові, Володимирі-Волинському, Переяславі, Ростові інших містах.
Повсюдна потреба в книгах породила на Русі своєрідну галузь ремесла. Крім книгописців і палітурників, тут були редактори, перекладачі, художники, майстри пергаменту, ювеліри.
У ХІ-ХІІІ ст., як свідчать візантійські джерела, за одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 га землі. Напевно, не менш цінною була книга і на Русі.
У давньоруських школах і бібліотеках виховалося багато видатних літописців і літераторів, богословів і філософів, публіцистів. Імена окремих з них за умов, коли авторству не надавалося такого значення, як пізніше, дивом збереглися до наших днів. До них належать літописці Никон Великий, Нестор, Сильвестр, митрополити – Ілларіон і Клим Смолятич, єпископ Кирило Туровський, Данило Заточник та ін.
Хоча у Київській Русі, як і всій Європі, не існувало такої галузі діяльності людини як наука, нагальні потреби життя вимагали розвитку достовірних і точних наукових знань. Як правило, вони передавалися усно як професійні секрет з покоління у покоління спеціалістами з певних ремісничих спеціальностей. Металургія, ковальська і ювелірна справи потребували знань з металознавства. Для виготовлення скла, емалей та інших штучних матеріалів слід було знати їх хімічні властивості. Щоб здійснити паломництво до святих місць, потрібні були знання з географії. Без знань математики неможливо звести будівлю чи вести торгівельні операції. Так, цегла і декоративна керамічна плитка виготовлялися за певними стандартами. Майстри знали і користувалися числом ПІ. Знання з астрономії давали можливість орієнтуватися у просторі, передбачати природні явища, вести літочислення.
Але знання бралися і з книг. Як правило, це були перекладні книги античних, візантійських, арабських, західноєвропейських авторів з різних галузей знань: історії, географії, філософії, біології, математики тощо. Найбільш популярними на Русі були: "Хроніка" Георгія Амартола, яка охоплювала опис історичних подій від створення світу до 842 р.; "Джерело знань" Іоанна Дамаскіна; "Шестоднев" Іоанна, болгарського екзарха, у якій подані тлумачення біблійної розповіді про шість днів створення світу Богом; "Фізіолог" невідомого автора, що містив розповіді про реальних і казкових (сирена, фенікс) звірів тощо. У творі Козьми Індікоплова "Християнська топографія" розповідалося, що земля – чотирикутник, оточений океаном; центром землі вважався Єрусалим. Поєднання реальної і вигаданої інформації було особливістю тогочасних наукових знань.
Важливу і більш-менш достовірну інформацію з географії Близького Сходу містить "Ходіння" ігумена Дмитра, який відвідав Палестину близько 1107 р. Він подав детальний опис Єрусалима та його святих місць. "Ходіння" для багатьох поколінь прочан стало справжнім путівником у Святу Землю.
У писемних джерелах збереглися відомості про діяльність лікарів, зокрема ченця Києво-Печерського монастиря Агапіта. У 1076 р. Святославу Ярославичу навіть була зроблена хірургічна операція по видаленню пухлини на шиї. А онука Володимира Мономаха Євпраксія написала медичний трактат "Мазі".