Прекратила ли своё существование единая русская культура в распадом Древнерусского государства? А)Единая русская культура не успела сформироваться до удельного периода, это была языческая культура отдельных славянских союзов племён. Б) Политический распад в удельный период привёл и к распаду единой русской культуры, культурной изоляции отдельных земель. В) Русская культура не только сохранила свою общность, но и стала развиваться по-своему в каждой земле.
Объяснение:
Ива́н Евстафьевич Выго́вский (иногда Остафьевич[1]) (укр. Іван Остафiйович Виговський, польск. Iwan Wyhowski; умер 1664) — украинский военный деятель[2], гетман Войска Запорожского с 1657 по 1659 год, генеральный писарь (1648—1657), киевский шляхтич.
Преемник Богдана Хмельницкого, попытавшийся резко изменить внешнеполитический курс Гетманщины в сторону Речи Посполитой, вызвав этим мощную оппозицию и положив начало гражданской войне, ставшей известной как Руина. Поборник реорганизации Речи Посполитой в триединую державу (Королевство Польское, Великое княжество Литовское, Великое княжество Русское), проект которой был отражён в Гадячском договоре, но был отклонён польским Сеймом[3]. В союзе с крымскими татарами и коронным войском противостоял России, и лояльной царю части казачества. После кровавого подавления восстания Барабаша и Пушкаря и ряда безуспешных попыток взять Киев одержал победу в битве под Конотопом над войском Алексея Трубецкого. Тем не менее, не выдержав повсеместных восстаний против своей власти, был свергнут и бежал. Через некоторое время в борьбе за власть со своим зятем, правобережным гетманом Павлом Тетерей, впал у поляков в немилость и был ими казнён.
ответ:Військові дії в Сицилії в початковий період війни розвивалися для римлян досить успішно. Римське військо у 264 р. без труднощів здобуло Мессану й рушило в глибину Сицилії. Грецькі міста, налякані недавньою перемогою Рима над Тарентом, піддавалися одне за другим, а навіть могутні Сиракузи розірвали зв'язки з Карфагеном і визнали над собою протекторат Римської держави. А сиракузький тиран Гієрон перейшов на їх бік. У 262 р. за його підтримки римляни після піврічної облоги оволоділи одним з найбільших міст Сицилії, що знаходилося в руках карфагенян, — Акрагантом. Це був серйозний успіх, але вже тоді римлянам стало зрозуміло, що подальша боротьба з Карфагеном не обмежиться діями військ на суші і що необхідно створити свій власний флот. В західній частині острова карфагенці укріпилися сильно, а їхній полководець Гамількар Барка, тобто «Гамількар Блискавка», успішно відбивав римські напади. Узбережні міста Карфаген боронив за до свого флоту, який також блокував береги Сицилії і Південної Італії.
10 березня 241 року до н. е. поразкою флоту Карфагена у битві біля Егадських островів завершилась Перша Пунічна війна. Спустошений 23-літньою війною, Карфаген був змушений погодитись на підписання мирного договору, за яким Сицилія ставала першою заморською провінцією Римської республіки, і виплати протягом 10 років контрибуції розміром 3200 таланів.
Объяснение: