Представьте что вы купец, следуюший по Великому шёлковому пути. Чем бы вы нагрузили свой караван, если бы отправлялись с востока на запад? С запада на восток?
Вельмишановний великий княже Ярославе! Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
Главное отличие «новых людей » — система взглядов, внутренний мир! Он другой. Выделяют пять признаков узнавания «нового человека» :
Во-первых, у «людей будущего» открытое мировоззрение: они, безусловно, верят в Бога, но не привязывают ни Его, ни себя к какой-либо конкретной конфессии, а тем более секте. Посредники веры для таких людей не нужны: зачем им проповеди и заповеди, если они сами интуитивно чувствуют меру всех вещей, поступков? Они — осознанны. Духовное сознание и телесное бытие у них дружат, а не находятся в непродуктивной борьбе (которую обычно проповедовали ловцы человеческих душ, насаждая под видом света тьму и пользуясь невежеством) .
Во-вторых, «люди будущего» очень свободны от вредных привычек — алкоголя, табака, переедания и прочих. Они совсем не аскеты и могут себе позволить многое, но они — не хотят, не испытывают насущной потребности изнутри увлекаться чем-то вредным и противоестественным для организма. Они сравнительно мало едят, обычно лишены пристрастия к мясу, но выглядят они здоровее, бодрее и свежее тех, кто постоянно его употребляет.
В третьих, это граждане мира в хорошем смысле. Они проживают в мире живых людей, а не социальных человеческих условностей. У них отсутствуют разграничения по нациям, группам, кастам, вещам престижа. Они воспринимают других только по человеческим достоинствам. Себя также не стремятся выделить какими-то особыми аксессуарами. Одеваются и ведут себя чаще всего скромно, без нарочитых амбиций. Ясно, что традиционная среда, так или иначе, выталкивает их в сферы свободных профессий и оригинальных научных или творческих коллективов, собирающих близких по духу вокруг какой-нибудь интересной идеи.
В четвертых, для «людей будущего» ничего не значит определение, сколько им лет. Психологически они совершенно не зависимые от возраста, что удивительно отражается и на их физическом облике. Интересно, что в юные годы они как бы выглядят старше своих игривых сверстников, зато с годами, когда те безнадёжно увядают, у этих только крепнут молодость души, живой интерес к новому и прекрасная внешняя форма, оттачиваются профессиональные таланты. Дело в том, что у «новых людей» дух определяет состояние тела, а не наоборот, как было и продолжает быть у «людей » . Они не просто верят в постоянные ре инкарнации души в новых телах, а знают, что так оно и есть. У кого открыто сознание, начинают видеть, кем они были раньше, ощущают цепочку жизней, и даже мир, в который придут потом.. . То есть перспектива утраты этого тела когда-нибудь для них теряет ощущение фатального конца. Их спокойный оптимизм существования даёт им уникальные психологические преимущества среди животных страхов «людей » с их сумасшедшей, изматывающей гонкой за благами пресловутой «одноразовой» жизни. Нет философии более примитивной и деструктивной, чем «живём только раз» . Именно она и доводит человека до потребительского озверения, а мир до тотального экологического кризиса.
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду,
Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
Главное отличие «новых людей » — система взглядов, внутренний мир! Он другой. Выделяют пять признаков узнавания «нового человека» :
Во-первых, у «людей будущего» открытое мировоззрение: они, безусловно, верят в Бога, но не привязывают ни Его, ни себя к какой-либо конкретной конфессии, а тем более секте. Посредники веры для таких людей не нужны: зачем им проповеди и заповеди, если они сами интуитивно чувствуют меру всех вещей, поступков? Они — осознанны. Духовное сознание и телесное бытие у них дружат, а не находятся в непродуктивной борьбе (которую обычно проповедовали ловцы человеческих душ, насаждая под видом света тьму и пользуясь невежеством) .
Во-вторых, «люди будущего» очень свободны от вредных привычек — алкоголя, табака, переедания и прочих. Они совсем не аскеты и могут себе позволить многое, но они — не хотят, не испытывают насущной потребности изнутри увлекаться чем-то вредным и противоестественным для организма. Они сравнительно мало едят, обычно лишены пристрастия к мясу, но выглядят они здоровее, бодрее и свежее тех, кто постоянно его употребляет.
В третьих, это граждане мира в хорошем смысле. Они проживают в мире живых людей, а не социальных человеческих условностей. У них отсутствуют разграничения по нациям, группам, кастам, вещам престижа. Они воспринимают других только по человеческим достоинствам. Себя также не стремятся выделить какими-то особыми аксессуарами. Одеваются и ведут себя чаще всего скромно, без нарочитых амбиций. Ясно, что традиционная среда, так или иначе, выталкивает их в сферы свободных профессий и оригинальных научных или творческих коллективов, собирающих близких по духу вокруг какой-нибудь интересной идеи.
В четвертых, для «людей будущего» ничего не значит определение, сколько им лет. Психологически они совершенно не зависимые от возраста, что удивительно отражается и на их физическом облике. Интересно, что в юные годы они как бы выглядят старше своих игривых сверстников, зато с годами, когда те безнадёжно увядают, у этих только крепнут молодость души, живой интерес к новому и прекрасная внешняя форма, оттачиваются профессиональные таланты. Дело в том, что у «новых людей» дух определяет состояние тела, а не наоборот, как было и продолжает быть у «людей » . Они не просто верят в постоянные ре инкарнации души в новых телах, а знают, что так оно и есть. У кого открыто сознание, начинают видеть, кем они были раньше, ощущают цепочку жизней, и даже мир, в который придут потом.. . То есть перспектива утраты этого тела когда-нибудь для них теряет ощущение фатального конца. Их спокойный оптимизм существования даёт им уникальные психологические преимущества среди животных страхов «людей » с их сумасшедшей, изматывающей гонкой за благами пресловутой «одноразовой» жизни. Нет философии более примитивной и деструктивной, чем «живём только раз» . Именно она и доводит человека до потребительского озверения, а мир до тотального экологического кризиса.