1 этап – XIV - первая половина XV вв .- период экономической, политической и этнической консолидации кочевых и полукочевых племен Восточного Дашт-и-Кипчака, Семиречья и оседло-земледельческого населения Южного Казахстана, проходивший в рамках этнополитических объединений Ак-Орда, Ханство Абулхаира, Моголистан, Ногайская Орда. Территории данных этнополитических объединений войдут в состав Казахского ханства в разные периоды его истории.
II этап – вторая половина XV- начало XVI- веков - период образования Казахского ханства в Западном Семиречье, расширения границ и его укрепления при хане Касыме. Именно в это время Казахское ханство включало значительную часть этнической территории казахов. На данном этапе отложение султанов Джанибека и Гирея из ханства Абулхаира в междуречье Чу и Таласа ознаменовалось появлением нового политического образования. Специфический термин "казак", употреблявшийся в среде кипчаков еще в IX-X веках и имевший первоначально социальный смысл, постепенно обретает этническое значение.
III этап – вторая четверть – конец XVI века - завершающий этап формирования ханства, выхода его на международную арену, период активных военно-политических отношений казахов с соседними странами: русским государством, среднеазиатскими ханствами.
Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), волинський (1205—1208, 1215—1238), Великий князь Київський (1240), король Русі (з грудня 1253/січня 1254). Син князя Романа Мстиславича Великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела — Єфросинії-Анни. Належав до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів.
Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. З перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління побудовано Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновлено Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму.
Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Сподіваючись на до західних союзників у боротьбі із Золотою Ордою, прийняв від Папи Римського Іннокентія IV 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї Русі.
1245 року визнав себе васалом Золотої Орди, однак незважаючи на це продовжував боротьбу за незалежність Галицько-Волинської держави.
1 этап – XIV - первая половина XV вв .- период экономической, политической и этнической консолидации кочевых и полукочевых племен Восточного Дашт-и-Кипчака, Семиречья и оседло-земледельческого населения Южного Казахстана, проходивший в рамках этнополитических объединений Ак-Орда, Ханство Абулхаира, Моголистан, Ногайская Орда. Территории данных этнополитических объединений войдут в состав Казахского ханства в разные периоды его истории.
II этап – вторая половина XV- начало XVI- веков - период образования Казахского ханства в Западном Семиречье, расширения границ и его укрепления при хане Касыме. Именно в это время Казахское ханство включало значительную часть этнической территории казахов. На данном этапе отложение султанов Джанибека и Гирея из ханства Абулхаира в междуречье Чу и Таласа ознаменовалось появлением нового политического образования. Специфический термин "казак", употреблявшийся в среде кипчаков еще в IX-X веках и имевший первоначально социальный смысл, постепенно обретает этническое значение.
III этап – вторая четверть – конец XVI века - завершающий этап формирования ханства, выхода его на международную арену, период активных военно-политических отношений казахов с соседними странами: русским государством, среднеазиатскими ханствами.
Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), волинський (1205—1208, 1215—1238), Великий князь Київський (1240), король Русі (з грудня 1253/січня 1254). Син князя Романа Мстиславича Великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела — Єфросинії-Анни. Належав до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів.
Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. З перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління побудовано Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновлено Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму.
Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Сподіваючись на до західних союзників у боротьбі із Золотою Ордою, прийняв від Папи Римського Іннокентія IV 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї Русі.
1245 року визнав себе васалом Золотої Орди, однак незважаючи на це продовжував боротьбу за незалежність Галицько-Волинської держави.