Помагите с тестом Установление политического господства тюргешских племен в Семиречье относится к А) 744 г.
С) 704 г.
Е) 940 г.
B) 751 г.
D) 603 г.
2.В 840 г. вождь карлуков принял высший титул в Великой Степи
А) хан
B) джабгу
С) эльтебер
D) шад
Е) каган
3.В Х в. называлась «Огузской степь ю» территория от Сырдарьи до
А) Крыма
B) Кавказа
С) Дона
D) Приуралья
E) Поволжья
4.Первая хозяйственная деятельность, с которой тюрки вышли на арену мировой
истории
А) торговля
B) скотоводство
С) земледелие
D) добыча железа
Е) рыболовство
5.Тюрки на территории Дешт-и Кыпчака изготавливали балбалы
вплоть до
А) IX–X вв. D) VIII–IX вв.
B) XII–XIII вв. Е) VII–VIII вв.
С) X–XI вв.
6.Суяб являлся не только административным центром, но и крупным торговым
городом всей
А) Илийской долины
B) Таласской долины
С) Шуйской долины
D) Иртышской долины
Е) Сырдарьинской долины
7.В 582 г. среди курганов была воздвигнута стела с надпись ю о деяниях первых тюркских каганов. Эта стела получи ла название
А) Кашгарской
B) Бугутской
С) Каргалинской
D) Сакской
Е) Уйгурской
8.Наиболее известные памятники рунического письма – стелы в честь
А) Бильге-кагана и Культегина
В) Мукана и Сулука
C) Учлика и Сакала
D) Касыма и Жаныбека
E) Бумына и Истеми
9.Тюрки, принимая новую религию, всегда сохраняли большую часть своей веры
А) ислама
B) буддизма
C) тенгрианства
D) манихейства
Е) христианства
10.Покровительниц ей домашнего очага, детей тюрки считали
А) Умай
B) Абсару
C) Кали
D) Деву Марию
E) Афродиту
Категории крестьян в России С утверждением и окончательным оформлением в XVIII веке крепостного права в Российской империи самое большое сословие – крестьянство попало в экономическую и правовую зависимость от помещиков и отчасти государства. Фактически по состоянию на начало XIX века крестьяне Империи практически не имели никаких прав, могли быть проданы от одного помещика к другому, в их отношении могли применяться телесные наказания и различные штрафы, а возможность перехода к иному хозяину (Юрьев день) была вовсе отменена. При этом всё крестьянство в Империи делилось на 2 основные группы, каждая из которых имела собственные права и обязанности: Самая многочисленная группа крестьян – частновладельческие, принадлежащие определённому помещику хозяину. Именно положение данной категории сословия, составлявшего 85% от численности всего крестьянства, оставалось самым тяжёлым вплоть до манифеста об отмене крепостного права (19 февраля 1861 года); Государственные и фабричные крестьяне, состоявшие в фактической собственности государства или приписанные к государственным фабрикам и заводам. Их положение было несравненно легче, так как в отношении этой категории устанавливались определённые правила и обязанности самим государством, а не прихотью помещика. Однако с течением времени вплоть до середины XIX века и манифеста от 19 февраля 1861 года положение крестьянства улучшалось от фактически рабского до полусвободного сословия, обладающего даже некоторыми определёнными привилегиями.
Объяснение:
Источник: https://histerl.ru/lectures/19_vek/pologenie-krestian.htm
Протягом багатьох століть Схід і Захід сприймалися як дві повні протилежності, як уособлення відсталості і прогресу, застою і динаміки, деспотизму і свободи.
Останнім часом історики все частіше звертаються до проблеми "відставання" і "застойности" Сходу, переглядаючи усталені, міцно вкорінені у свідомості кліше. Дійсно, наскільки "відсталим" був Схід? В усіх областях і завжди випереджала його Європа?
Середньовічний Схід був для європейців символом багатства і витонченої розкоші. Життєвий рівень там, аж до кінця XVIII ст., був значно вище, ніж на Заході, міста за своєю чисельністю перевершували європейські. У Лондоні, Парижі, Венеції та Флоренції - найбільших містах Заходу - XIII ст. проживало приблизно по 100 тис. чоловік, у той час як в Китаї вже в XI ст. були міста з населенням від півмільйона до мільйона осіб, на арабському Сході - до 300 - 400 тисяч. Цілком зрозуміло, що одноплемінники знаменитого венеціанського купця Марко Поло (XIII ст.), який прожив багато років у Китаї, не вірили його розповідями про чудових величезних містах, між якими відбувалися прямі, як стріли, бруковані дороги, обсаджені деревами, про постоялих дворах, де в повній готовності містилося близько чотирьохсот коней, про хлібні комори, куди зсипалося зерно, щоб у роки неврожаю розподіляти її серед населення, про гігантських базарах, що вміщують до 50 тис. чоловік. Все це настільки розходилося з тодішньої європейської дійсністю, що мандрівник уславився фантазером.
У великих містах Сходу розвивалося ремесло, яка досягла дуже високого для середньовіччя рівня. Європа купувала на Сході шовк, порцеляну, зброю, прянощі, але довгий час вона мало що могла запропонувати натомість. Коли в 1793 р. у Китай прибула офіційна місія з Англії з пропозицією про торгівлю, імператор гордо відповів, що його країна не потребує англійських виробах. І загалом, це цілком відповідало істині.
Між тим життя середньовічного Сходу була неспокійна. Його політична карта, особливо з часу появи ісламської цивілізації, неодноразово перекроювалася. Розпадалися старі імперії, і на їх місці виникали нові держави. Орди кочівників руйнували стародавні осередки культури, ставлячи під загрозу саме існування цивілізації. Якщо Західна Європа вже до XII ст. в основному звільнилася від цієї небезпеки, то на Сході ще довгий час тривала боротьба з кочівниками.
Історія всіх середньовічних цивілізацій має багато спільних рис, але разом з тим саме в ту епоху особливо чітко визначається їх різноманітність. Схід аж ніяк не являв собою єдиного цілого: величезна прірва розділяла кочові і осілі племена культури, різні були історичні шляхи стародавніх цивілізацій (індійської та китайської) і більш молодих, що з'явилися до VI-VII ст. н. е .. (арабської та японської). Їх неповторну своєрідність складалося під впливом безлічі чинників, серед яких найважливішу роль грали релігії порятунку і вироблені ними системи цінностей, які впливали на державність, офіційну ідеологію, світогляд людей та їх поведінку, трудову етику і т. д.