раздробленность руси была использована европейским феодальным колониализмом. захват земель, их подчинение католичеству, крестовые походы санкционированы папой римским и германским императором фридрихом ii. в 1201 г. рыцари ордена меченосцев основали в устье западной двины город ригу как опорный пункт для завоевания . в 1219 г. датские рыцари захватили часть побережья финского залива, основали город таллин. в 1226 г. в прибыли рыцари тевтонского ордена. началось завоевание земель, покорение местного, а затем и славянского населения, насильственное обращение его в католичество. экспансия крестоносцев встретила отпор. в 1234 г. меченосцы потерпели поражение от новгородско-суздальских войск, а в 1236 г. — от литовцев и земгалов. на следующий год меченосцы объединяются с тевтонами и отделение тевтонского ордена — ливонский орден (по наименованию территории, населенной племенем ливов). именно в этот 1237 г. на русь с востока обрушились орды батыя. тяжелым положением руси поспешили воспользоваться также шведские и датские феодалы. в 1240 г. шведский флот с рыцарским войском вошел в устье невы с намерением основать здесь крепость, а затем закрепить за швецией земли по неве. князь александр ярославич со своей дружиной и небольшим ополчением новгородцев разгромил рыцарское войско (за эту победу его позднее прозвали невским).
розвиток культури у другій половині xiii — xv ст. визначався складною історичною ситуацією. напередодні монголо-татарського нашестя русь розділилася на безліч князівств, незалежних одне від одного або неміцно пов'язаних певними військово-політичними договірними відносинами. джерела нараховують 18 великих державних утворень, а якщо враховувати й дрібні, то біля 30-ти. внаслідок відсутності політичної єдності, неповного підпорядкування молодших князів старшим князям не було і військової єдності. тому протистояти великим, добре навченим, наполегливим і жорстоким військам монголо-татар князям русі було надто складно. вже при першому зіткненні на ріці калка в 1223 р. русичі зазнали поразки, але і це не до подолання міжусобних конфліктів.
1237—1240 рр. можна вважати найтрагічнішими в історії русі. літописи й археологічні джерела розкривають жахливі картини пожеж, вуличних боїв, масової загибелі людей у києві, чернігові та інших містах. разом з містами знищувалися і витвори культури, було вбито і забрано в полон десятки тисяч людей, серед яких зустрічалося немало різних майстрів, решта населення втекла в ліси, обезлюдніли цілі області.
у 40-х роках xiii століття для більшості князівств русі почалася іноземна навала, яка закінчилася лише через чверть сторіччя і ще стільки ж тривали періодичні набіги казанських, астраханських і кримських ханів. військові спустошення і важкий тиск податків до затяжного економічного занепаду. за перші 50 років ординського правління не було побудовано жодного міста. масштаби кам'яного будівництва досягли рівня, що передував нашестю, тільки через сто років. у ряді виробництв спостерігалося падіння або забуття складної техніки, спрощувалася реміснича промисловість: зникли сердолікове намисто, скляні браслети, мистецтво перетої емалі, поліхромна кераміка, виробництво смальти для мозаїк, більшість прийомів обробки металу і багато іншого. зв'язок міста з селом, який зароджувався, широка торгівля великих міст з периферією були знищені татарами практично скрізь. відбувся відрив русі від світових торговельних шляхів, затрималося формування буржуазних елементів суспільства. деякі дослідники серед наслідків навали виділяють зміни в ході внутрішнього розвитку: перехід від добровільного єднання під владою одного князя до піднесення ролі монарха. але, всупереч думці деяких західних вчених, монголо-татари істотно не вплинули на сам характер культури, яка стояла набагато розвиненішою за культуру завойовників. хоч у мову і проникли деякі слова, принесені татарами (базар, вежа, черевик, скриня, горище, ковпак, кафтан), загалом культура на русі розвивалася на внутрішній основі. крім того, знаходячись під владою степових орд, київська русь зберігала зв'язок з візантійським світом, що сприяло розквіту духовності в майбутньому. руська митрополія перебувала під невсипущим контролем константинополя. володарі орди, розуміючи значення церкви, звільнили православне духовенство від данини й оголосили недоторканими його земельні володіння за умови, що митрополити, як і князі, будуть їздити за ярликом в орду. тому навіть у скрутні для русі часи в монастирях і церквах продовжувало концентруватися культурне
раздробленность руси была использована европейским феодальным колониализмом. захват земель, их подчинение католичеству, крестовые походы санкционированы папой римским и германским императором фридрихом ii. в 1201 г. рыцари ордена меченосцев основали в устье западной двины город ригу как опорный пункт для завоевания . в 1219 г. датские рыцари захватили часть побережья финского залива, основали город таллин. в 1226 г. в прибыли рыцари тевтонского ордена. началось завоевание земель, покорение местного, а затем и славянского населения, насильственное обращение его в католичество. экспансия крестоносцев встретила отпор. в 1234 г. меченосцы потерпели поражение от новгородско-суздальских войск, а в 1236 г. — от литовцев и земгалов. на следующий год меченосцы объединяются с тевтонами и отделение тевтонского ордена — ливонский орден (по наименованию территории, населенной племенем ливов). именно в этот 1237 г. на русь с востока обрушились орды батыя. тяжелым положением руси поспешили воспользоваться также шведские и датские феодалы. в 1240 г. шведский флот с рыцарским войском вошел в устье невы с намерением основать здесь крепость, а затем закрепить за швецией земли по неве. князь александр ярославич со своей дружиной и небольшим ополчением новгородцев разгромил рыцарское войско (за эту победу его позднее прозвали невским).
розвиток культури у другій половині xiii — xv ст. визначався складною історичною ситуацією. напередодні монголо-татарського нашестя русь розділилася на безліч князівств, незалежних одне від одного або неміцно пов'язаних певними військово-політичними договірними відносинами. джерела нараховують 18 великих державних утворень, а якщо враховувати й дрібні, то біля 30-ти. внаслідок відсутності політичної єдності, неповного підпорядкування молодших князів старшим князям не було і військової єдності. тому протистояти великим, добре навченим, наполегливим і жорстоким військам монголо-татар князям русі було надто складно. вже при першому зіткненні на ріці калка в 1223 р. русичі зазнали поразки, але і це не до подолання міжусобних конфліктів.
1237—1240 рр. можна вважати найтрагічнішими в історії русі. літописи й археологічні джерела розкривають жахливі картини пожеж, вуличних боїв, масової загибелі людей у києві, чернігові та інших містах. разом з містами знищувалися і витвори культури, було вбито і забрано в полон десятки тисяч людей, серед яких зустрічалося немало різних майстрів, решта населення втекла в ліси, обезлюдніли цілі області.
у 40-х роках xiii століття для більшості князівств русі почалася іноземна навала, яка закінчилася лише через чверть сторіччя і ще стільки ж тривали періодичні набіги казанських, астраханських і кримських ханів. військові спустошення і важкий тиск податків до затяжного економічного занепаду. за перші 50 років ординського правління не було побудовано жодного міста. масштаби кам'яного будівництва досягли рівня, що передував нашестю, тільки через сто років. у ряді виробництв спостерігалося падіння або забуття складної техніки, спрощувалася реміснича промисловість: зникли сердолікове намисто, скляні браслети, мистецтво перетої емалі, поліхромна кераміка, виробництво смальти для мозаїк, більшість прийомів обробки металу і багато іншого. зв'язок міста з селом, який зароджувався, широка торгівля великих міст з периферією були знищені татарами практично скрізь. відбувся відрив русі від світових торговельних шляхів, затрималося формування буржуазних елементів суспільства. деякі дослідники серед наслідків навали виділяють зміни в ході внутрішнього розвитку: перехід від добровільного єднання під владою одного князя до піднесення ролі монарха. але, всупереч думці деяких західних вчених, монголо-татари істотно не вплинули на сам характер культури, яка стояла набагато розвиненішою за культуру завойовників. хоч у мову і проникли деякі слова, принесені татарами (базар, вежа, черевик, скриня, горище, ковпак, кафтан), загалом культура на русі розвивалася на внутрішній основі. крім того, знаходячись під владою степових орд, київська русь зберігала зв'язок з візантійським світом, що сприяло розквіту духовності в майбутньому. руська митрополія перебувала під невсипущим контролем константинополя. володарі орди, розуміючи значення церкви, звільнили православне духовенство від данини й оголосили недоторканими його земельні володіння за умови, що митрополити, як і князі, будуть їздити за ярликом в орду. тому навіть у скрутні для русі часи в монастирях і церквах продовжувало концентруватися культурне