Лувертюра Франсуа-Домініка Туссен (20 травня 1743 - 7 квітня 1803) очолив єдиний у сучасній історії переможний бунт поневолених людей , що призвело до незалежності Гаїті в 1804 році. , яким коротко керували колись поневолені чорношкірі люди як французький протекторат. Інституційний расизм , політична корупція, бідність та стихійні лиха призвели до кризису Гаїті протягом багатьох наступних років, але Туссен залишається героєм для гаїтян та інших осіб африканської діаспори.Перші роки
Про Франсуа-Домініка Туссен Лувертюру відомо мало що до його ролі в Гаїтянській революції. Згідно з фільмом Філіппа Жирара " Toussaint Louverture: A Revolutionary Life ", його сім'я походила із західноафриканського королівства Аллада. Його батько Іпполіт, або Гау Гіну, був аристократом, але приблизно в 1740 р. Імперія Дагомеї, інше західноафриканське королівство нинішнього Беніну, захопила його сім'ю і продала їх як поневолених людей . Іпполіт продавали за 300 фунтів оболонок каурі.Зараз його сім'я належить європейським колоністам у Новому Світі, Туссен народився 20 травня 1743 року на плантації Бреда поблизу Кап-Франсуа, Сен-Домінгу (нині Гаїті), на французькій території. Подарунки Туссена конями і мулами вразили його наглядача Байона де Ліберта, і він пройшов навчання у ветеринарній медицині, незабаром став головним управителем плантації. Туссену пощастило володіти дещо освіченими поневолювачами, які дозволили йому навчитися читати та писати. Він читав класиків та політичних філософів і відданий католицизму.
Инки - индейское племя, обитавшее на территории Перу и создавшее незадолго до испанского завоевания обширную империю с центром в Куско, в перуанских Андах. Империя инков, одна из двух империй, существовавших в Новом Свете во времена Колумба (другая – ацтекская), простиралась с севера на юг от Колумбии до Центрального Чили и включала в себя территории нынешних Перу, Боливии, Эквадора, севера Чили и северо-запада Аргентины. Индейцы называли Инкой лишь императора, а конкистадоры применяли это слово для обозначения всего племени, которое в доколумбову эпоху, по-видимому, пользовалось самоназванием «капак-куна» («великие», «прославленные»). Инкам удалось соединить две различные зоны Перу, т.н. Сьерру (горную) и Косту (береговую), в единое социальное, экономическое и культурное пространство. Восточные отроги Анд испещрены глубокими лесистыми долинами и бурными реками. Дальше к востоку простираются джунгли – амазонская сельва. Инки называли «юнгас» жаркие влажные предгорья и их обитателей. Местные индейцы оказывали ожесточенное сопротивление инкам, которые так и не смогли их подчинить.
2) Причины падения древних стран Африки - это прежде всего внедрение исламских гос-в на континент, что привел к появлению там мусульманства; на севере нынешней Эфиопии в древности существовало государство Аксум, расцвет которого пришёлся на IV—V века. Европейцы стали осваивать Африку ещё в античное время. В XIV веке они свободно плавали вдоль её северо-западного побережья, выменивая ножи, стеклянные бусы и другие изделия европейских ремесленников на золото, очень ценимую в Европе слоновую кость, рога носорогов, которым приписывали лечебные свойства, попугаев для знатных дам. Тогда же началась торговля европейцев «чёрными рабами». Людей крали или покупали у местных вождей, а затем использовали в качестве охранников или редких «экспонатов», гребцов на галерах и для других тяжёлых работ.
Лувертюра Франсуа-Домініка Туссен (20 травня 1743 - 7 квітня 1803) очолив єдиний у сучасній історії переможний бунт поневолених людей , що призвело до незалежності Гаїті в 1804 році. , яким коротко керували колись поневолені чорношкірі люди як французький протекторат. Інституційний расизм , політична корупція, бідність та стихійні лиха призвели до кризису Гаїті протягом багатьох наступних років, але Туссен залишається героєм для гаїтян та інших осіб африканської діаспори.Перші роки
Про Франсуа-Домініка Туссен Лувертюру відомо мало що до його ролі в Гаїтянській революції. Згідно з фільмом Філіппа Жирара " Toussaint Louverture: A Revolutionary Life ", його сім'я походила із західноафриканського королівства Аллада. Його батько Іпполіт, або Гау Гіну, був аристократом, але приблизно в 1740 р. Імперія Дагомеї, інше західноафриканське королівство нинішнього Беніну, захопила його сім'ю і продала їх як поневолених людей . Іпполіт продавали за 300 фунтів оболонок каурі.Зараз його сім'я належить європейським колоністам у Новому Світі, Туссен народився 20 травня 1743 року на плантації Бреда поблизу Кап-Франсуа, Сен-Домінгу (нині Гаїті), на французькій території. Подарунки Туссена конями і мулами вразили його наглядача Байона де Ліберта, і він пройшов навчання у ветеринарній медицині, незабаром став головним управителем плантації. Туссену пощастило володіти дещо освіченими поневолювачами, які дозволили йому навчитися читати та писати. Він читав класиків та політичних філософів і відданий католицизму.
Инки - индейское племя, обитавшее на территории Перу и создавшее незадолго до испанского завоевания обширную империю с центром в Куско, в перуанских Андах. Империя инков, одна из двух империй, существовавших в Новом Свете во времена Колумба (другая – ацтекская), простиралась с севера на юг от Колумбии до Центрального Чили и включала в себя территории нынешних Перу, Боливии, Эквадора, севера Чили и северо-запада Аргентины. Индейцы называли Инкой лишь императора, а конкистадоры применяли это слово для обозначения всего племени, которое в доколумбову эпоху, по-видимому, пользовалось самоназванием «капак-куна» («великие», «прославленные»). Инкам удалось соединить две различные зоны Перу, т.н. Сьерру (горную) и Косту (береговую), в единое социальное, экономическое и культурное пространство. Восточные отроги Анд испещрены глубокими лесистыми долинами и бурными реками. Дальше к востоку простираются джунгли – амазонская сельва. Инки называли «юнгас» жаркие влажные предгорья и их обитателей. Местные индейцы оказывали ожесточенное сопротивление инкам, которые так и не смогли их подчинить.
2) Причины падения древних стран Африки - это прежде всего внедрение исламских гос-в на континент, что привел к появлению там мусульманства; на севере нынешней Эфиопии в древности существовало государство Аксум, расцвет которого пришёлся на IV—V века. Европейцы стали осваивать Африку ещё в античное время. В XIV веке они свободно плавали вдоль её северо-западного побережья, выменивая ножи, стеклянные бусы и другие изделия европейских ремесленников на золото, очень ценимую в Европе слоновую кость, рога носорогов, которым приписывали лечебные свойства, попугаев для знатных дам. Тогда же началась торговля европейцев «чёрными рабами». Людей крали или покупали у местных вождей, а затем использовали в качестве охранников или редких «экспонатов», гребцов на галерах и для других тяжёлых работ.
Дальше не знаю).
Объяснение: