Введение В XIII-XIV вв. возникают условия для восстановления полномочий центральной власти. Королевская власть, опираясь среднее и мелкое рыцарство, отдельных представителей духовенства, горожан, а, в некоторых странах, и зажиточных крестьян, выступила против крупных феодалов. Чтобы одержать победу в этой борьбе, королевской власти потребовалась упорядоченная система законов и организованная поддержка тех слоев общества, которые были заинтересованы в централизации государства и прекращении междоусобиц. Формирование сословно-представительных органов происходило в тяжелой борьбе с магнатами. В полувоенных обществах пиренейского полуострова, в Наварре, Кастилии, Арагоне, сама организация населения требовала определенного учета мнения всех. Поэтому здесь сословно-предста-вительные органы, кортесы, возникают очень рано и получают весьма широкие полномочия - вплоть до права назначения и свержения монархов. Иначе проходил процесс формирования сословно-представительных монархий в Англии и во Франции. В Англии еще со времени норманнского завоевания власти опасались массовых выступлений недовольных и сохраняли значительные элементы местного самоуправления. Поэтому и парламент возник в Англии как важнейшая часть государственной организации, с определенными полномочиями и правилами деятельности. Напротив, во Франции Генеральные Штаты складывались медленно, по мере того, как у королевской власти возникала необходимость в них. Ни регламента, ни правил, ни порядка созыва Генеральные Штаты, в отличие от английского парламента, так и не получили. Решения Генеральных Штатов не имели обязывающего характера для королевской власти. В то время как в Англии только парламент имел право вотировать новые налоги, Генеральные Штаты даже не имели права регистрировать королевские указы. Впоследствии это право во Франции приобрел особый судебный орган - парижский парламент. В отличие от стран Западной Европы, в Германии и в Италии процесс образования единого централизованного государства не был завершен. Поэтому и сословно-представительные органы не получили большого развития. Германский рейхстаг, созываемый регулярно, на самом деле являлся источником междоусобиц и ничем не центральной власти. Что же касается Италии, то раздробленность этой страны стала главной помехой в формировании сословно-представительной монархии, элементы которой можно найти только в Неаполитанском королевстве.
Промислова революція знаменувала перехід від переважання аграрного господарства з його постійною загрозою неврожаїв та голодудо нового етапу в розвитку економіки і нового матеріального рівня життя. Промисловий переворот був сукупністю економічних, соціальних і політичних змін, що ознаменували перетворення машин в основі засіб виробництва. Протягом першої половини XIX ст. Україна посідала чільне місце в загально-російській зовнішній торгівлі. Якщо протягом XVIII ст. українські купці мусили вивозити свої товари за кордон через Петербург, Ригу, Ґданськ, то тепер, опанувавши Чорноморське узбережжя й колонізувавши південні степи, це можна було робити через азовсько-чорноморські порти.
Жваво розвивалася щоденна торгівля в численних постійних міських крамницях. Протягом 1825-1861 pp. їхня кількість зросла з 3,6 до 15 тис. (тобто в 4 рази). Потреби невеликих місцевих ринків задовольняли щонедільні торги та базари, на яких велася роздрібна торгівля один-два рази на тиждень. Наприкінці 50-х років XIX ст. їх було понад 10 тис.
Проте найістотніший вплив на економіку справляли ярмарки, на яких відбувалася оптова (гуртова) торгівля. Лише в 1858 р. на території України відбулися 1953 ярмарки, що становило 40 % від їхньої загальної кількості в Російській імперії. Протягом першої половини XIX ст.Україна перетворилася на один із найбільших центрів ярмаркової торгівлі Східної Європи. Це було зумовлено розвитком української промисловості, сільського господарства, а також зручним географічним становищем. Україна знаходилася на перехресті торговельних шляхів Східної Європи.
Жваво розвивалася щоденна торгівля в численних постійних міських крамницях. Протягом 1825-1861 pp. їхня кількість зросла з 3,6 до 15 тис. (тобто в 4 рази). Потреби невеликих місцевих ринків задовольняли щонедільні торги та базари, на яких велася роздрібна торгівля один-два рази на тиждень. Наприкінці 50-х років XIX ст. їх було понад 10 тис.
Проте найістотніший вплив на економіку справляли ярмарки, на яких відбувалася оптова (гуртова) торгівля. Лише в 1858 р. на території України відбулися 1953 ярмарки, що становило 40 % від їхньої загальної кількості в Російській імперії. Протягом першої половини XIX ст.Україна перетворилася на один із найбільших центрів ярмаркової торгівлі Східної Європи. Це було зумовлено розвитком української промисловості, сільського господарства, а також зручним географічним становищем. Україна знаходилася на перехресті торговельних шляхів Східної Європи.