Кімерійська культура — культура першого достеменно відомого народу України — кімерійців, що відома з археологічних досліджень й історичних джерел. Пам'ятки кіммерійської культури подані переважно впускними похованнями у курганні могили, залишками архітектури і скульптури, посуду, знарядь праці тощо, які поширені від Волги до Дунаю.
Відомо понад 100 поховань кімерійської культури.
Приблизно 700 року до Р. Х. кімерійська культура поступово розчинилася у скіфській культурі.
Про кімерійців згадувалося у Гомер «Одіссей»
Объяснение:
На певних етапах існування кімерійці відповідають археологічній Кизил-кобинській культурі. Щодо відповідності у степах Надчорномор'я то точаться дискусії щодо відповідності катакомбній або зрубній культурі.
Археологічні дослідження в степовій частині південної України виявили тут численні пам'ятки генетично пов'язаних між собою сабатинівської культури (15–13 ст. до Р. Х.), білозерської культури (12 — 10 ст. до Р. Х.) та поховань пізніх кімерійців (9–7 ст. до Р. Х.). На думку українських археологів, результати цих досліджень засвідчують, що територія Кімерії поступово розширювалась, а її ядром була степова частина України від пониззя Дунаю до Приазов'я, включаючи Крим
Жизнь городских жителей в средние века была наиболее динамична. Занятия горожан были разнообразны, многие люди на протяжении жизни несколько раз меняли род своей деятельности, чего не могло быть в прочих средневековых сословиях. Городские ремесленники и купцы умели сплотиться против феодалов в защиту своих интересов, и поэтому города скоро отстояли известную свободу и самоуправление. Горожане, богатея, постепенно добивались от феодалов все большей и большей независимости. Бережное отношение к времени и своей свободе - отличительная особенность жителей средневекового города. Горожане представляли себе мир очень сложным и постоянно меняющимся.
Кімерійська культура — культура першого достеменно відомого народу України — кімерійців, що відома з археологічних досліджень й історичних джерел. Пам'ятки кіммерійської культури подані переважно впускними похованнями у курганні могили, залишками архітектури і скульптури, посуду, знарядь праці тощо, які поширені від Волги до Дунаю.
Відомо понад 100 поховань кімерійської культури.
Приблизно 700 року до Р. Х. кімерійська культура поступово розчинилася у скіфській культурі.
Про кімерійців згадувалося у Гомер «Одіссей»
Объяснение:
На певних етапах існування кімерійці відповідають археологічній Кизил-кобинській культурі. Щодо відповідності у степах Надчорномор'я то точаться дискусії щодо відповідності катакомбній або зрубній культурі.
Археологічні дослідження в степовій частині південної України виявили тут численні пам'ятки генетично пов'язаних між собою сабатинівської культури (15–13 ст. до Р. Х.), білозерської культури (12 — 10 ст. до Р. Х.) та поховань пізніх кімерійців (9–7 ст. до Р. Х.). На думку українських археологів, результати цих досліджень засвідчують, що територія Кімерії поступово розширювалась, а її ядром була степова частина України від пониззя Дунаю до Приазов'я, включаючи Крим
Вот на это опирайся! Удачи!
Жизнь городских жителей в средние века была наиболее динамична. Занятия горожан были разнообразны, многие люди на протяжении жизни несколько раз меняли род своей деятельности, чего не могло быть в прочих средневековых сословиях. Городские ремесленники и купцы умели сплотиться против феодалов в защиту своих интересов, и поэтому города скоро отстояли известную свободу и самоуправление. Горожане, богатея, постепенно добивались от феодалов все большей и большей независимости. Бережное отношение к времени и своей свободе - отличительная особенность жителей средневекового города. Горожане представляли себе мир очень сложным и постоянно меняющимся.