Дело в том, что у полководца Фабия была особая тактика в отношении армии Ганнибала. Ганнибал хотел навязать римлянам сражение. Фабий же упорно уклонялся от открытого боя, изматывая противника мелкими стычками. Он понимал, что Ганнибалу негде взять пополнения, поэтому действия Фабия были правильными. Но не все это понимали, многие обвиняли Фабия в трусости. За такое ведение войны Фабий получил прозвище Медлитель.
Ганнибал правильно расценивал действия Фабия, считал их опасными для себя. Он говорил, что: «Когда-нибудь эта туча разразится дождем с бурей и вихрем».
Ставши гетьманом України, І.Мазепа намагався зміцнити її шляхом згуртування молодої української політичної еліти, яку на той час являли собою козацтво і шляхта. Скориставшись зі сприятливої міжнародної обстановки, гетьман почав збройну боротьбу проти царської Росії, політика якої за Петра І мала на меті ліквідацію української державності. Цар заради ння цілісності своєї держави загравав з українцями і цим тримав їх в покорі. Карл XII став би дуже небезпечним Петру І, якби зміг вдало скористатись союзом з гетьманом. В той час від України залежала доля всієї Північної війни. Тому-то Петро 1 в своїх маніфестах давав обіцянки свято дотримуватись тих віковічних прав, з якими малоросійський край вступив під владу московських царів. Коли ж війська гетьмана і короля були розгромлені в Полтавській битві, Петро І у відповідь на "просительні пункти" 1.Скоропадського висловився, що малороси повинні бути вдячними за велике благодіяння, виявлене їм захистом проти шведів. Поразка 1.Мазепи зумовлена ще декількома причинами: відсутністю підтримки його політики широкими народними масами; незавершеністю процесу формування молодої політичної еліти України; військовою поразкою союзника Мазепи — короля Швеції Карла XII.
Трагедією українського суспільства стало те, що дві такі яскраві політичні постаті, які стояли на державницькій платформі — І. Мазепа і Петрик Іваненко виступили не в союзі, а в протиборстві. Це протиборство символізувало собою непримиримі суперечності, що роздирали тоді Україну, перетворювали її в руїну.
З погляду Петра І, "...гетман свою конечную неверность явил..,. ...изменил и переехал к неприятелю нашему, королю шведскому". А з погляду історії, національно-визвольна боротьба І. Мазепи, незважаючи на поразку, забезпечила більш як на півстоліття існування української державності, посилила потяг до свободи.
Дело в том, что у полководца Фабия была особая тактика в отношении армии Ганнибала. Ганнибал хотел навязать римлянам сражение. Фабий же упорно уклонялся от открытого боя, изматывая противника мелкими стычками. Он понимал, что Ганнибалу негде взять пополнения, поэтому действия Фабия были правильными. Но не все это понимали, многие обвиняли Фабия в трусости. За такое ведение войны Фабий получил прозвище Медлитель.
Ганнибал правильно расценивал действия Фабия, считал их опасными для себя. Он говорил, что: «Когда-нибудь эта туча разразится дождем с бурей и вихрем».
Трагедією українського суспільства стало те, що дві такі яскраві політичні постаті, які стояли на державницькій платформі — І. Мазепа і Петрик Іваненко виступили не в союзі, а в протиборстві. Це протиборство символізувало собою непримиримі суперечності, що роздирали тоді Україну, перетворювали її в руїну.
З погляду Петра І, "...гетман свою конечную неверность явил..,. ...изменил и переехал к неприятелю нашему, королю шведскому". А з погляду історії, національно-визвольна боротьба І. Мазепи, незважаючи на поразку, забезпечила більш як на півстоліття існування української державності, посилила потяг до свободи.