Древняя Греция представляла собой страну классического рабства. Закономерности рабовладельческого общества, присущие всем другим странам древнего мира, выражены были в Греции ярче, определеннее, последовательнее. Государство здесь возникло в чистом виде без какого-либо насильственного влияния извне. За довольно короткий период (примерно с VIII по VI вв. до н.э.) Греция преодолевает основные ступени развития государства: царский период, его падение, господство аристократии, борьба с нею демоса, тирания, как переходная ступень к демократии.
Демократия в Греции была наиболее развитой и лучшей формой государственного строя, установленной в этой стране до момента полного покорения Греции Риму. Особая заслуга в этом принадлежит Эфиальту и Периклу, которые своими реформами добились того, что сегодня в качестве главного достоинства Афинской демократии мы отмечаем ее непосредственный характер, поскольку верховный орган управления – Народное собрание – состояло из тех граждан, которые так или иначе влияли на ход политических дел, непосредственно участвовали в разрешении всех вопросов.[28]
Древний Рим качественно отличался от Греции даже причинами образования государства. Наиболее научно-обоснованной теорией считается та, которая утверждает, что государство в Риме возникло из-за множественных факторов, но, прежде всего, это непосредственный итог борьбы плебеев с патрициями за уравнивание плебса в политических и гражданских правах с аристократами.
Необходимо сказать, что и установление в Римском государстве республики – это результат длительного процесса демократизации общественно-политического строя; то, за что всегда выступал городской и сельский плебс.
Хотелось бы заметить, что различия между Грецией и Римом основываются главным образом, на уровне менталитета. По словам Н. Кареева уже в древности понимали различие между национальным гением греков и римлян. Преобладающей чертой первых является творчество в сфере художества и поэзии, науки и философии, преобладающей чертой других – творчество в области государственного управления. «Словом, грек и римлянин – это антитезы идеализма и рационализма, стремления к истине и красоте и стремления к пользе и пригодности, теоретической мысли и практической деятельности, поэзии и прозы, религии, как миросозерцания, и религии, как государственного установления»[29].
Греция родилась и умерла разделенной: у греков не было тех свойств характера, той практичности в поведении, которые позволили римлянам создать прочное государство и подчинить ему такую массу самых разнородных земель. Между греками никогда не было единодушия, даже в тот момент, когда Дарий и Ксеркс вторгаются в их страну. Не одному городу не удается установить прочно свою гегемонию над всеми греками, подобно тому, как Рим достиг этого над италийскими племенами.
Все эти черты сыграют не последнюю роль как в развитии, а затем и упадка демократии в Афинах, так и в процессе установления, а затем кризиса Республики и при превращении Рима в империю.
1)Передумови. Спроби «короля емігрантів» Карла X відновити управління Францією методами «старого порядку». Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інтересів широких верств суспільства.
2)Причини. Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних настроїв у суспільстві. Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула її до активних дій.
3)Завдання. Усунути від влади Карла X та його прибічників. Поновити дію «Хартії 1814 року».
4)Основні події
27 липня 1830 р. - Початок народного повстання в Парижі.
28 липня 1830 р. - Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали переходити урядові війська.
29 липня 1830 р. - Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл X зрікся престолу.
5)Результати. Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів у Франції. Установлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії.
6)Історичне значення. Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок». Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного прогресу.
Бельгійська революція.
1)Причини: Утиски франкомовного католицького населення.
2)Мета: Конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
3)Основні події: 25 серпня 1830 року в Брюсселі почалися заворушення, бунтарі почали грабувати крамниці. До них долучилися театрали, які щойно вийшли з театру Монне після прослуховування опери «Німа з Потріці» Даніеля Обера. В наступні дні заворушення поширилося всім краєм. Заколотники захоплювали фабрики й руйнували машини.
4)Результат:проголошення незалежності Бельгії.
5)Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.
Демократия в Греции была наиболее развитой и лучшей формой государственного строя, установленной в этой стране до момента полного покорения Греции Риму. Особая заслуга в этом принадлежит Эфиальту и Периклу, которые своими реформами добились того, что сегодня в качестве главного достоинства Афинской демократии мы отмечаем ее непосредственный характер, поскольку верховный орган управления – Народное собрание – состояло из тех граждан, которые так или иначе влияли на ход политических дел, непосредственно участвовали в разрешении всех вопросов.[28]
Древний Рим качественно отличался от Греции даже причинами образования государства. Наиболее научно-обоснованной теорией считается та, которая утверждает, что государство в Риме возникло из-за множественных факторов, но, прежде всего, это непосредственный итог борьбы плебеев с патрициями за уравнивание плебса в политических и гражданских правах с аристократами.
Необходимо сказать, что и установление в Римском государстве республики – это результат длительного процесса демократизации общественно-политического строя; то, за что всегда выступал городской и сельский плебс.
Хотелось бы заметить, что различия между Грецией и Римом основываются главным образом, на уровне менталитета. По словам Н. Кареева уже в древности понимали различие между национальным гением греков и римлян. Преобладающей чертой первых является творчество в сфере художества и поэзии, науки и философии, преобладающей чертой других – творчество в области государственного управления. «Словом, грек и римлянин – это антитезы идеализма и рационализма, стремления к истине и красоте и стремления к пользе и пригодности, теоретической мысли и практической деятельности, поэзии и прозы, религии, как миросозерцания, и религии, как государственного установления»[29].
Греция родилась и умерла разделенной: у греков не было тех свойств характера, той практичности в поведении, которые позволили римлянам создать прочное государство и подчинить ему такую массу самых разнородных земель. Между греками никогда не было единодушия, даже в тот момент, когда Дарий и Ксеркс вторгаются в их страну. Не одному городу не удается установить прочно свою гегемонию над всеми греками, подобно тому, как Рим достиг этого над италийскими племенами.
Все эти черты сыграют не последнюю роль как в развитии, а затем и упадка демократии в Афинах, так и в процессе установления, а затем кризиса Республики и при превращении Рима в империю.
Липнева революція.
1)Передумови. Спроби «короля емігрантів» Карла X відновити управління Францією методами «старого порядку». Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інтересів широких верств суспільства.
2)Причини. Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних настроїв у суспільстві. Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула її до активних дій.
3)Завдання. Усунути від влади Карла X та його прибічників. Поновити дію «Хартії 1814 року».
4)Основні події
27 липня 1830 р. - Початок народного повстання в Парижі.
28 липня 1830 р. - Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали переходити урядові війська.
29 липня 1830 р. - Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл X зрікся престолу.
5)Результати. Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів у Франції. Установлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії.
6)Історичне значення. Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок». Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного прогресу.
Бельгійська революція.
1)Причини: Утиски франкомовного католицького населення.
2)Мета: Конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
3)Основні події: 25 серпня 1830 року в Брюсселі почалися заворушення, бунтарі почали грабувати крамниці. До них долучилися театрали, які щойно вийшли з театру Монне після прослуховування опери «Німа з Потріці» Даніеля Обера. В наступні дні заворушення поширилося всім краєм. Заколотники захоплювали фабрики й руйнували машини.
4)Результат:проголошення незалежності Бельгії.
5)Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.