Петр I подумал, что Москва выглядит провинциальной по сравнению со столицами, которые он посетил, и решил построить великолепный город, равный любой европейской столице. Удалось ли ему это?
Сенат являлся высшим государственным органом Рима. Хотя никакими узаконенными функциями он не обладал, рекомендации сената (лат. senatusconsulta) обладали такой же силой, как и законы Республики. Его власть держалась, главным образом, на авторитете, и, кроме того, была подкреплена уважением к обычаям предков и религиозным пиететом.Сенат эпохи развитой и поздней республики состоял из 300 сенаторов, обычно бывших высокопоставленных должностных лиц государства (магистратов) (в более отдалённые времена — родовых старейшин). Пополнением сената ведали цензоры, которые из числа бывших магистратов включали в его состав наиболее достойных. Власть сената рас на все сферы государственной жизни. В его исключительном распоряжении находилась казна. В сенате предварительно обсуждались все проекты законов и кандидатуры будущих магистратов. Кроме того, в его ведении находилась внешнеполитическая деятельность Республики.
ответ: ливості формування моделей дипломатії Франції, Італії та Іспанії у добу раннього Нового часу (ХVІ-ХVІІІ ст.). Особливу увагу приділено інституціональному розвиткові, здобуткам, проблемам і перспективам французької, італійської та іспанської дипломатичних служб у контексті загальноєвропейського розвитку досліджуваного періоду. Увага акцентується на національних особливостях дипломатії та зовнішній політиці Іспанії, Італії та Франції, які мають багатовікові історичні традиції та етапи інституційного розвитку. В історії дипломатичних служб цих держав та в історії інституційного розвитку їх органів зовнішніх зносин дипломатія завжди розглядалася як частина політичної культури суспільства, як одне з найголовніших засобів захисту інтересів держави у процесі державного будівництва та соціокультурного розвитку суспільств
Ключові слова: зовнішня політика, дипломатія, інституціоналізація, дипломатична служба, модель дипломатії, ранній Новий час (ХVІ-ХVІІІ ст.), Іспанія, Італія, Франція.
Компаративний аналіз і порівняння конкретних зовнішньополітичних доктрин і моделей дипломатії в
Сенат
Объяснение: новерно так , я знаю только его
Сенат являлся высшим государственным органом Рима. Хотя никакими узаконенными функциями он не обладал, рекомендации сената (лат. senatusconsulta) обладали такой же силой, как и законы Республики. Его власть держалась, главным образом, на авторитете, и, кроме того, была подкреплена уважением к обычаям предков и религиозным пиететом.Сенат эпохи развитой и поздней республики состоял из 300 сенаторов, обычно бывших высокопоставленных должностных лиц государства (магистратов) (в более отдалённые времена — родовых старейшин). Пополнением сената ведали цензоры, которые из числа бывших магистратов включали в его состав наиболее достойных. Власть сената рас на все сферы государственной жизни. В его исключительном распоряжении находилась казна. В сенате предварительно обсуждались все проекты законов и кандидатуры будущих магистратов. Кроме того, в его ведении находилась внешнеполитическая деятельность Республики.
ответ: ливості формування моделей дипломатії Франції, Італії та Іспанії у добу раннього Нового часу (ХVІ-ХVІІІ ст.). Особливу увагу приділено інституціональному розвиткові, здобуткам, проблемам і перспективам французької, італійської та іспанської дипломатичних служб у контексті загальноєвропейського розвитку досліджуваного періоду. Увага акцентується на національних особливостях дипломатії та зовнішній політиці Іспанії, Італії та Франції, які мають багатовікові історичні традиції та етапи інституційного розвитку. В історії дипломатичних служб цих держав та в історії інституційного розвитку їх органів зовнішніх зносин дипломатія завжди розглядалася як частина політичної культури суспільства, як одне з найголовніших засобів захисту інтересів держави у процесі державного будівництва та соціокультурного розвитку суспільств
Ключові слова: зовнішня політика, дипломатія, інституціоналізація, дипломатична служба, модель дипломатії, ранній Новий час (ХVІ-ХVІІІ ст.), Іспанія, Італія, Франція.
Компаративний аналіз і порівняння конкретних зовнішньополітичних доктрин і моделей дипломатії в
Объяснение: