Деванбеги управлял финансово-экономическими делами ханства. Вел контроль над сбором налогов, жил также в Арке.
Кукельдаш собирал сведения о людях, которые были в дружественных и вражеских отношениях на территории всего эмирата.
Мушриф вел учет подарков хану, принесенных чиновниками, а также военного оборудования. Составление списка поступивших налогов тоже входило в его полномочия.
Миршаб — начальник ночной стражи города.
Додхох — чиновник, который принимал жалобы и заявления граждан, решал их.
Инок доводил приказы эмира до всех, кроме беков.
Мирахур — руководитель конюшни эмира.
Дастурханчи — ответственный за организацию приемов и пиров во дворце.
Китабдар — начальник библиотеки эмира.
Токсабо — полководец.
Парваначи — доносил приказы до человека, назначенного на какую-либо должность.
Садр — управляющий имуществом вакфа.
Шейх-ул-ислам — руководитель мусульманской общины; обеспечивал соблюдение законов в судебных делах и повседневной жизни, считался самым близким к правителю. Эта должность могла переходить по наследству.
Казикалян — судья столицы. Главный судья, высший государственный чин. Он руководил всеми судебными делами, в которые не вмешивался эмир. Казикалян назывался и «шариатпанох». При нем создавался аппарат, состоящий из «аълама» и 12 муфтиев. Его задача состояла во внимательном рассмотрении уголовных дел.
Муфтий — лицо, выносящее «фатво (фатва, фетва)» (заключение) по делам, которые казикалян считал сложными, основываясь на указания шариата.
Мухтасиб (раис) — наблюдатель за выполнением законов шариата мусульманами, проверял также точность весов на базарах.
Тридцятилітня війна була першим загальноєвропейським конфліктом за участю більшості держав тодішньої Європи: Габсбурзького блоку разом з Ватиканом, з одного боку, і Франції, Швеції, Нідерландів - з другого. Фактично це була війна між католицизмом і протестантизмом (абсолютистська Франція, однак, пристала до другого табору). Причинами війни були внутрішні суперечності в німецькому світі, суперництво європейських держав, зокрема Франції з австрійськими та іспанськими Габсбургами.
Габсбурги - династія, яка правила так званою Священною Римською імперією німецької нації (до 1806р.), Іспанією (1616-1700), Австрійською імперією (формально з 1804р.) та Австро-Угорщиною (1867-1918). Своє ім'я династія отримала від назви замку Габсбург, побудованого 1027р. на р.Ааре у Швейцарії. Спочатку Габсбургам належало ландграфство Верхнього Ельзасу та деякі землі в Люцерні. Фрідріх І дещо розширив ці володіння, а за правління його онука Габсбурги дістали також графство Ааргау, В першій половині XIII ст. володіння графа Рудольфа поділили його сини Альбрехт Мудрий і Рудольф. Рудольф заснував так звану Лауффенбурзьку лінію Габсбургів, яка у свою чергу розпалася ще на дві, але в 1415 р. припинила існування. Альбрехт Мудрий став родоначальником головної лінії династії. Його син - перший імператор з династії Габсбургів Рудольф І (1273-1291) - протягом 1276-1278рр. відвоював у Чехії Австрію, Штирію, Каринтію та Крайку, створивши ядро володінь Габсбургів. 31438р. і аж до ліквідації Священної Римської імперії німецький трон фактично був спадковим у династії Габсбургів. За сина Фрідріха III (1440-1498) Максиміліана І (1493-1519) до австрійських володінь династії було приєднано Нідерланди. За Карла V ( 1519-1556) Габсбурги об'єднали під своєю владою Німеччину, Австрію, Іспанію, Нідерланди, частину Італії та американські колонії Іспанії. Після зречення Карла V Іспанія з її володіннями в Старому та Новому світі перейшла до його сина Філіппа II - засновника іспанського відгалуження Габсбургів, а Австрія з імператорським титулом - до його брата Фердинанда І (1556-1564). У результаті війни за Іспанську спадщину (1701-1714), яка спалахнула після смерті останнього іспанського короля з династії Карла II (1665- 1700), австрійські Габсбурги оволоділи іспанськими Нідерландами та Італією. Як лише номінальні правителі Німеччини Габсбурги прагнули закріпитися в Австрії та інших підвладних їм областях, встановлюючи абсолютистські режими. Від шлюбу Марії Терези (1740-1780) з лотаринзьким герцогом Францем Стефаном народилися Йосиф II (помер 1790р.) і Леопольд II - родоначальник останнього коліна династії, що правила в Австро-Угорщині. В результаті революції 1848-1849рр. Фердинанд І (1885-1848) був змушений зректися австрійського трону на користь свого племінника Франца Иосифа І (1848-1916), котрий у грудні 1867р. санкціонував австроугорську домовленість про утворення дуалістичної Австро-Угорської монархії. Останній представник правлячої династії Габсбургів Карл І (1916-1918) зрікся престолу після поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні 1914-1918 рр.
Деванбеги управлял финансово-экономическими делами ханства. Вел контроль над сбором налогов, жил также в Арке.
Кукельдаш собирал сведения о людях, которые были в дружественных и вражеских отношениях на территории всего эмирата.
Мушриф вел учет подарков хану, принесенных чиновниками, а также военного оборудования. Составление списка поступивших налогов тоже входило в его полномочия.
Миршаб — начальник ночной стражи города.
Додхох — чиновник, который принимал жалобы и заявления граждан, решал их.
Инок доводил приказы эмира до всех, кроме беков.
Мирахур — руководитель конюшни эмира.
Дастурханчи — ответственный за организацию приемов и пиров во дворце.
Китабдар — начальник библиотеки эмира.
Токсабо — полководец.
Парваначи — доносил приказы до человека, назначенного на какую-либо должность.
Садр — управляющий имуществом вакфа.
Шейх-ул-ислам — руководитель мусульманской общины; обеспечивал соблюдение законов в судебных делах и повседневной жизни, считался самым близким к правителю. Эта должность могла переходить по наследству.
Казикалян — судья столицы. Главный судья, высший государственный чин. Он руководил всеми судебными делами, в которые не вмешивался эмир. Казикалян назывался и «шариатпанох». При нем создавался аппарат, состоящий из «аълама» и 12 муфтиев. Его задача состояла во внимательном рассмотрении уголовных дел.
Муфтий — лицо, выносящее «фатво (фатва, фетва)» (заключение) по делам, которые казикалян считал сложными, основываясь на указания шариата.
Мухтасиб (раис) — наблюдатель за выполнением законов шариата мусульманами, проверял также точность весов на базарах.
Тридцятилітня війна була першим загальноєвропейським конфліктом за участю більшості держав тодішньої Європи: Габсбурзького блоку разом з Ватиканом, з одного боку, і Франції, Швеції, Нідерландів - з другого. Фактично це була війна між католицизмом і протестантизмом (абсолютистська Франція, однак, пристала до другого табору). Причинами війни були внутрішні суперечності в німецькому світі, суперництво європейських держав, зокрема Франції з австрійськими та іспанськими Габсбургами.
Габсбурги - династія, яка правила так званою Священною Римською імперією німецької нації (до 1806р.), Іспанією (1616-1700), Австрійською імперією (формально з 1804р.) та Австро-Угорщиною (1867-1918). Своє ім'я династія отримала від назви замку Габсбург, побудованого 1027р. на р.Ааре у Швейцарії. Спочатку Габсбургам належало ландграфство Верхнього Ельзасу та деякі землі в Люцерні. Фрідріх І дещо розширив ці володіння, а за правління його онука Габсбурги дістали також графство Ааргау, В першій половині XIII ст. володіння графа Рудольфа поділили його сини Альбрехт Мудрий і Рудольф. Рудольф заснував так звану Лауффенбурзьку лінію Габсбургів, яка у свою чергу розпалася ще на дві, але в 1415 р. припинила існування. Альбрехт Мудрий став родоначальником головної лінії династії. Його син - перший імператор з династії Габсбургів Рудольф І (1273-1291) - протягом 1276-1278рр. відвоював у Чехії Австрію, Штирію, Каринтію та Крайку, створивши ядро володінь Габсбургів. 31438р. і аж до ліквідації Священної Римської імперії німецький трон фактично був спадковим у династії Габсбургів. За сина Фрідріха III (1440-1498) Максиміліана І (1493-1519) до австрійських володінь династії було приєднано Нідерланди. За Карла V ( 1519-1556) Габсбурги об'єднали під своєю владою Німеччину, Австрію, Іспанію, Нідерланди, частину Італії та американські колонії Іспанії. Після зречення Карла V Іспанія з її володіннями в Старому та Новому світі перейшла до його сина Філіппа II - засновника іспанського відгалуження Габсбургів, а Австрія з імператорським титулом - до його брата Фердинанда І (1556-1564). У результаті війни за Іспанську спадщину (1701-1714), яка спалахнула після смерті останнього іспанського короля з династії Карла II (1665- 1700), австрійські Габсбурги оволоділи іспанськими Нідерландами та Італією. Як лише номінальні правителі Німеччини Габсбурги прагнули закріпитися в Австрії та інших підвладних їм областях, встановлюючи абсолютистські режими. Від шлюбу Марії Терези (1740-1780) з лотаринзьким герцогом Францем Стефаном народилися Йосиф II (помер 1790р.) і Леопольд II - родоначальник останнього коліна династії, що правила в Австро-Угорщині. В результаті революції 1848-1849рр. Фердинанд І (1885-1848) був змушений зректися австрійського трону на користь свого племінника Франца Иосифа І (1848-1916), котрий у грудні 1867р. санкціонував австроугорську домовленість про утворення дуалістичної Австро-Угорської монархії. Останній представник правлячої династії Габсбургів Карл І (1916-1918) зрікся престолу після поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні 1914-1918 рр.
Объяснение: