Відповідь:В начале V века положение Западно-римской империи значительно осложнилось. В 401 году в Италию вторглись вестготы во главе с Аларихом, а в 404 — остготы, вандалы и бургунды под предводительством Радагайса, которых с большим трудом удалось разгромить опекуну императора Гонория (410—423) вандалу Стилихону[16]. После двух осад в 408 и 409 годах Рим впервые в своей многовековой истории был взят 24 августа 410 года вестготами Алариха и подвергнут 2-дневному разграблению.
В правление Валентиниана III (425—455) давление варваров на Западно-римскую империю усилилось. В конце 440-х началось завоевание Британии англами, саксами и ютами. В начале 450-х на Западно-римскую империю обрушились гунны во главе с Аттилой. В июне 451 римский полководец Аэций в союзе с вестготами, франками, бургундами и саксами нанес Аттиле поражение на Каталаунских полях (к востоку от Парижа), однако уже в 452 году гунны вторглись в Италию. Только смерть Аттилы в 453 и распад его племенного союза избавили Запад от гуннской угрозы. В марте 455 года Валентиниан III был свергнут сенатором Петронием Максимом. В июне 455 вандалы захватили Рим и подвергли его страшному разгрому. Западно-римской империи был нанесен смертельный удар. Вандалы подчинили себе Сицилию, Сардинию и Корсику. В 457 бургунды заняли бассейн Родана (совр. Роны), создав самостоятельное Бургундское королевство. Под властью Рима к началу 460-х осталась фактически одна Италия. Престол стал игрушкой в руках варварских военачальников, которые по своей воле провозглашали и низвергали императоров. Затянувшейся агонии Западно-римской империи положил конец скир Одоакр: в 476 он сверг последнего западно-римского императора Ромула Августа, отослал знаки высшей власти византийскому императору Зенону и основал на территории Италии собственное варварское королевство.
4 сентября 476 года Западная Римская империя прекратила своё существование. Восточная Римская империя (Византия ещё 10 веков до 1453 года, когда её последний оплот — Константинополь — был захвачен турками и превращён в их столичный Стамбул.
Замок — це укріплена будівля, яка поєднує житлові та оборонні споруди, зазвичай оточене високим кам’яним муром із кількома вежами. Найважливішою частиною замку була головна башта, де під час облоги ховалися його мешканці. Звідти, підземними ходами, можна було дістатись у безпечне місце — наприклад, у сусідній ліс. Повністю замок охороняла фортеця — укріплений пункт із міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначена для тривалої кругової оборони. Усередині замку переважно були житло власника, оселі робітників, а також млин, конюшні, майстерні ремісників, колодці тощо. На його території могли розташовуватися й палаци — парадні будівлі зі своєрідною архітектурою та особливим призначенням. Саме тут завжди проводили урочисті святкування, а згодом і спортивні змагання. Але палац міг бути і «самостійною» будівлею, не частиною замкового комплексу. Палацом вважається велика парадна будівля, де жили правителі держави, воєначальники, знатні й заможні люди. Пізніше палацами стали називати найважливіші громадські будівлі.
Будувалася ще на залишках грецького міста Тіра, яке проіснувало лише до IV століття через постійні напади завойовників. Яких лиш часів не бачила ця фортеця: і Київську Русь! І правління Угорського королівства, і пізніше — Галицько-Волинського князівства. Її власниками були то литовці, то молдавани, то татари, й навіть генуезців історія сюди вписала. Фортеця свого часу контролювала весь Дністровський лиман. Більше тижня її не могли здолати татари, а козакам і полякам вона так і не піддалася. Кажуть, що тут колись бував і сам римський поет Овідій, автор знаменитих «Метаморфоз» і «Науки про кохання». Основні елементи фортеці були закінчені до 1440‑х років. У фортеці налічувалося 34 башти. Висота деяких із них сягала 20 метрів. Ззовні твердиню обнесли глибоким ровом, стіни якого виклали каменем. Будували фортецю з білого вапняку, розчином для якого служили яйця, товчений мармур, вугілля та кремній. Також до складу будівельних матеріалів входило яке дозволяло підтримувати нормальний гідротермічний баланс у стінах. 1440 року було завершено будівництво сегменту, який не був ні муром фортеці, ні її баштою. Цей сегмент зберігся. Він виступає за мури фортеці й майже впритул підступає до лиману. В стіну цієї будівлі вмуровано 10 кам’яних ядер, які закладались у мур як своєрідний оберіг. Це так званий тетраксис — фігура з 10 точок, які формують 9 правильних рівних трикутників. Дехто вважає цю фігуру магічною. Її використовували у своїх обрядах друїди. Свого часу вона стала одним із символів масонської ложі. Це підтверджує думку багатьох істориків про те, що Білгород-Дністровську фортецю будували масони і незрозумілий сегмент було зведено спеціально для розміщення на ньому тетраксису.
Відповідь:В начале V века положение Западно-римской империи значительно осложнилось. В 401 году в Италию вторглись вестготы во главе с Аларихом, а в 404 — остготы, вандалы и бургунды под предводительством Радагайса, которых с большим трудом удалось разгромить опекуну императора Гонория (410—423) вандалу Стилихону[16]. После двух осад в 408 и 409 годах Рим впервые в своей многовековой истории был взят 24 августа 410 года вестготами Алариха и подвергнут 2-дневному разграблению.
В правление Валентиниана III (425—455) давление варваров на Западно-римскую империю усилилось. В конце 440-х началось завоевание Британии англами, саксами и ютами. В начале 450-х на Западно-римскую империю обрушились гунны во главе с Аттилой. В июне 451 римский полководец Аэций в союзе с вестготами, франками, бургундами и саксами нанес Аттиле поражение на Каталаунских полях (к востоку от Парижа), однако уже в 452 году гунны вторглись в Италию. Только смерть Аттилы в 453 и распад его племенного союза избавили Запад от гуннской угрозы. В марте 455 года Валентиниан III был свергнут сенатором Петронием Максимом. В июне 455 вандалы захватили Рим и подвергли его страшному разгрому. Западно-римской империи был нанесен смертельный удар. Вандалы подчинили себе Сицилию, Сардинию и Корсику. В 457 бургунды заняли бассейн Родана (совр. Роны), создав самостоятельное Бургундское королевство. Под властью Рима к началу 460-х осталась фактически одна Италия. Престол стал игрушкой в руках варварских военачальников, которые по своей воле провозглашали и низвергали императоров. Затянувшейся агонии Западно-римской империи положил конец скир Одоакр: в 476 он сверг последнего западно-римского императора Ромула Августа, отослал знаки высшей власти византийскому императору Зенону и основал на территории Италии собственное варварское королевство.
4 сентября 476 года Западная Римская империя прекратила своё существование. Восточная Римская империя (Византия ещё 10 веков до 1453 года, когда её последний оплот — Константинополь — был захвачен турками и превращён в их столичный Стамбул.
Пояснення: Думаю ето все
Замок — це укріплена будівля, яка поєднує житлові та оборонні споруди, зазвичай оточене високим кам’яним муром із кількома вежами. Найважливішою частиною замку була головна башта, де під час облоги ховалися його мешканці. Звідти, підземними ходами, можна було дістатись у безпечне місце — наприклад, у сусідній ліс. Повністю замок охороняла фортеця — укріплений пункт із міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначена для тривалої кругової оборони. Усередині замку переважно були житло власника, оселі робітників, а також млин, конюшні, майстерні ремісників, колодці тощо. На його території могли розташовуватися й палаци — парадні будівлі зі своєрідною архітектурою та особливим призначенням. Саме тут завжди проводили урочисті святкування, а згодом і спортивні змагання. Але палац міг бути і «самостійною» будівлею, не частиною замкового комплексу. Палацом вважається велика парадна будівля, де жили правителі держави, воєначальники, знатні й заможні люди. Пізніше палацами стали називати найважливіші громадські будівлі.
Будувалася ще на залишках грецького міста Тіра, яке проіснувало лише до IV століття через постійні напади завойовників. Яких лиш часів не бачила ця фортеця: і Київську Русь! І правління Угорського королівства, і пізніше — Галицько-Волинського князівства. Її власниками були то литовці, то молдавани, то татари, й навіть генуезців історія сюди вписала. Фортеця свого часу контролювала весь Дністровський лиман. Більше тижня її не могли здолати татари, а козакам і полякам вона так і не піддалася. Кажуть, що тут колись бував і сам римський поет Овідій, автор знаменитих «Метаморфоз» і «Науки про кохання». Основні елементи фортеці були закінчені до 1440‑х років. У фортеці налічувалося 34 башти. Висота деяких із них сягала 20 метрів. Ззовні твердиню обнесли глибоким ровом, стіни якого виклали каменем. Будували фортецю з білого вапняку, розчином для якого служили яйця, товчений мармур, вугілля та кремній. Також до складу будівельних матеріалів входило яке дозволяло підтримувати нормальний гідротермічний баланс у стінах. 1440 року було завершено будівництво сегменту, який не був ні муром фортеці, ні її баштою. Цей сегмент зберігся. Він виступає за мури фортеці й майже впритул підступає до лиману. В стіну цієї будівлі вмуровано 10 кам’яних ядер, які закладались у мур як своєрідний оберіг. Це так званий тетраксис — фігура з 10 точок, які формують 9 правильних рівних трикутників. Дехто вважає цю фігуру магічною. Її використовували у своїх обрядах друїди. Свого часу вона стала одним із символів масонської ложі. Це підтверджує думку багатьох істориків про те, що Білгород-Дністровську фортецю будували масони і незрозумілий сегмент було зведено спеціально для розміщення на ньому тетраксису.
Объяснение: