Ознайомтесь із фрагментом статті Б. Варги «Балканська рапсодія». Висловіть власну думку щодо того чи має рацію автор,
стверджуючи, що «правила поділу колишньої Югославії диктував
Захід». Відповідь аргументуйте.
«,,,За останні десять років Балкани перетворилися на справжній стадіон, де
відбувається чемпіонат за першість у світовому політичному лідерстві.
Багато міжнародних політичних оглядачів пророкували третю світову війну в
тому разі, коли б Північноатлантичний альянс (НАТО) уперше за історію
свого існування напав на одну із суверенних держав, члена — засновника
ООН, до того ж у процесі інтеграції Європи. Проте цього аж ніяк не могло
статися. Чому? А тому, що після «холодної війни» нікому стало воювати. Це
добре усвідомлювали великі держави, політично сильні гравці. Спершу
програв — розпався — східний блок. За ним настала черга комуністичної та
тоталітарної ідеологій. Правила поділу колишньої Югославії диктував Захід,
керуючись власними зразками демократії, насамперед гіперболізованим
правом на національне відродження народів, які в період правління
Й. Б. Тито були з’єднані в один «югославський етнітет». Ідеться про низку
конфліктів на міжетнічному чи міжрелігійному ґрунті. Зосередимося на
іншому: на Косовому та війні між НАТО та СР Югославією. Правила
порушили всі, незалежно від «політичної правоти» кожної зі сторін.
Слободан Мілошевич надто сильно утиснув права албанців, скасувавши їхню
автономію. Албанці порушили закони Республіки Сербії та основні засади
демократії, намагаючись за до зброї здійснити амбітне прагнення
створити незалежну державу в Косовому. Відповідно, НАТО під патронатом
впливових США бомбардуваннями втрутилась у внутрішню проблему СР
Югославії, порушивши основні принципи дипломатії. Про те, хто скільки
нагрішив, поки що не йдеться. Була війна, яку програли всі незалежно від
того, чи деяка частина країн-учасниць конфлікту задовольнила свої
територіальні та економічні інтереси, чи ні. Принципами, яких дотримувала
Європа після Другої світової війни, остаточно знехтували 24 березня 1999
року».
В 10 в. в королевствах Леон, Кастилия, Саламанка появились собрания-курии, которые решали вопросы религиозного, политического и административного характера, хотя и не могли самостоятельно принимать законы. В 1137 в Леоне созванное под председательством короля Альфонса VII впервые собрание получило название кортесов . Поскольку кортесы в Испании возникли из королевских курий, первоначально в кортесы в Испании входили лишь дворяне и духовенство, города же получили право посылать своих депутатов позднее. Первые представительства городов появились в кортесах королевства Леона в 1188.
Кортесы в Испании , подобно королевским куриям, собирались нерегулярно, сроки их сессий не были четко установлены. Первоначально кортесы в Испании были консультативным органом и могли лишь давать советы королю. Начиная с 13 в., роль кортесов в политической и социальной жизни испанских королевств резко возросла, кортесы в Испании стали стремиться к ограничению королевской власти, к точному определению норм действующего права. Уже к середине 13 в.кортесы в Испании принимали присягу короля, решали вопросы престолонаследия в случае возникновения спорных ситуаций, генеральные кортесы провозглашали новые законы и обладали правом объявлять войну и заключать мир.В различных королевствах Испании генеральные кортесы занимали различные позиции: в Арагоне кортесы ограничивали власть короля, а в Кастилии поддерживали ее. конца 15 в. началось резкое ограничение влияния кортесов и сфер их деятельности:кортесы в Испании созывались реже, представительство городов в кортесах быстро уменьшалось. К концу 18 в.в Испании кортесы прекратили свое существование.
В современной Испании кортесами называется парламент.