1. 17 серпня 1245. між військами галицько-волинських князів Данила і Василька Романовичів й їх спільників половців з одного боку та силами угорців, поляків та галицької боярської опозиції з іншого.
2. Молодший брат Батия, Берке.
3. Війна за галицько-волинську спадщину. збройний конфлікт за спадщину Галицько-Волинської держави Романовичів який тривав з 1340 до 1392 року. Розпочалась після смерті галицько-волинського князя Юрія ІІ Болеслава у 1340 році. Закінчилася 1385 року підписанням Кревської унії, яка об'єднала литовську та польську держави під владаю єдиного монарха, Владислава ІІ Ягайла.
4. А
5. Королівство Польське
Угорське королівство
Мазовецькі князівства
Велике князівство Литовське
6. Після припинення в Галицько-Волинському князівстві династії Романовичів почало швидко занепадати і саме князівство. Головними причинами цього були боярське свавілля та агресія сусідніх держав — Польщі, Угорщини та Литви. Отруєння Юрія ІІ Болеслава не дало утвердитися новій династії.
Зі смертю князя між Польщею, Угорщиною та Литвою розгорілася запекла боротьба за галицько-волинську спадщину. Зрештою Галичину загарбала Польща, а Волинь — Литва.
У складі Литви Волинь під владою князя Любарта зберігала свій руський (український) характер, у той час як у Галичині він безжально викорінювався.
Відсутність централізованої влади у Священній Римській імперії сприяла посиленню ролі римських пап. У Візантійській імперії патріарх підпорядковувався імператору, який був і главою церкви. Західна церква була політично незалежнішою та централізованішою. Особливості історичного розвитку й функціонування Західної та Східної церков зумовили відмінності в церковній догматиці, церковній організації, богослужінні. Тому розкол 1054 року лише організаційно оформив розбіжності, які століттями формувалися між християнськими церквами.
Объяснение:
1. 17 серпня 1245. між військами галицько-волинських князів Данила і Василька Романовичів й їх спільників половців з одного боку та силами угорців, поляків та галицької боярської опозиції з іншого.
2. Молодший брат Батия, Берке.
3. Війна за галицько-волинську спадщину. збройний конфлікт за спадщину Галицько-Волинської держави Романовичів який тривав з 1340 до 1392 року. Розпочалась після смерті галицько-волинського князя Юрія ІІ Болеслава у 1340 році. Закінчилася 1385 року підписанням Кревської унії, яка об'єднала литовську та польську держави під владаю єдиного монарха, Владислава ІІ Ягайла.
4. А
5. Королівство Польське
Угорське королівство
Мазовецькі князівства
Велике князівство Литовське
6. Після припинення в Галицько-Волинському князівстві династії Романовичів почало швидко занепадати і саме князівство. Головними причинами цього були боярське свавілля та агресія сусідніх держав — Польщі, Угорщини та Литви. Отруєння Юрія ІІ Болеслава не дало утвердитися новій династії.
Зі смертю князя між Польщею, Угорщиною та Литвою розгорілася запекла боротьба за галицько-волинську спадщину. Зрештою Галичину загарбала Польща, а Волинь — Литва.
У складі Литви Волинь під владою князя Любарта зберігала свій руський (український) характер, у той час як у Галичині він безжально викорінювався.
Відсутність централізованої влади у Священній Римській імперії сприяла посиленню ролі римських пап. У Візантійській імперії патріарх підпорядковувався імператору, який був і главою церкви. Західна церква була політично незалежнішою та централізованішою. Особливості історичного розвитку й функціонування Західної та Східної церков зумовили відмінності в церковній догматиці, церковній організації, богослужінні. Тому розкол 1054 року лише організаційно оформив розбіжності, які століттями формувалися між християнськими церквами.
Объяснение: