, ответьте на вопросы документа: 1.Что вы отнесёте к основным положениям приведённого отрывка?
2. Как и на основании чего можно оценить объективность, профессионализм
Текст:
C.Ю. Витте?ИЗ ДОКЛАДНОЙ ЗАПИСКИ МИНИСТРА ФИНАНСОВ С.Ю. ВИТТЕ ИМПЕРАТОРУ НИКОЛАЮ II. 1900 г. Средний ежегодный прирост производительности составлял (в млн руб.
Из этих данных видно, что за последнее отчётное пятилетие рост обрабатывающей промышленности совершался в четыре раза быстрее, чем в пятилетие 1888-1892 гг., и в шесть раз быстрее, чем в десятилетие 1878-1888 гг.
Таковое возрастание промышленности в сравнительно короткий срок само по себе представляется очень значительным. По быстроте и силе этого роста Россия стоит впереди всех иностранных экономически развитых государств, и не подлежит сомнению, что страна, которая оказалась в состоянии в два десятилетия более чем утроить свою горную и фабрично-заводскую промышленность, таит в себе богатый запас внутренних сил для дальнейшего развития, а такое развитие в ближайшем будущем настоятельно необходимо, ибо как ни велики уже достигнутые результаты, тем не менее и по отношению к потребностям населения и по сравнению с иностранными государствами наша промышленность ещё очень отстала.
Ситуація в Османській імперії була важка. Її населення було близько 26 млн осіб, але 3/4 населення мешкало в азійській частині імперії. Підкріплення мало прибути з Азії головним чином по морю, яке залежало від результату боїв між турецькими і грецькими флотами в Егейському морі.
Дотримуючи позиції нейтралітету в роки першої світової війни, Іспанія значно збільшила своє промислове виробництво, використовуючи вигідну кон'юнктуру, що створилася на світовому ринку. Проте це зростання було не дуже значним, і Іспанія залишалася аграрно-індустріальною країною із середнім рівнем розвитку капіталізму, із значними залишками феодальних відносин у сільському господарстві. Яскравим показником залишків феодальних відносин був розподіл землі – наявність великих латифундій і збереження старих напівфеодальних орендних відносин (довгострокові види оренди, здольщина і т. д.).
Політичне керівництво і країні, як і раніше, здійснювалось головним чином двома великими монархічними партіями – консервативною і ліберальною, які майже нічим не відрізнялися одна від одної. Обидві партії представляли інтереси різних груп поміщиків, церкви, великого капіталу, реакційної вояччини і вищих кіл монархічної бюрократії. Широкі верстви дрібної і середньої буржуазії та ліберальної інтелігенції об'єднувалися навколо кількох республіканських партій