Великое княжество Литовское — восточноевропейское государство, существовавшее с середины XIII века по 1795 годна территории современных Белоруссии и Литвы, а также частично Украины, России, Латвии, Польши, Эстонии иМолдавии. С 1385 года находилось в личной унии с Королевством Польским, а с 1569 года — в сеймовой Люблинской унии в составе федеративной Речи Посполитой. В XV—XVI веках Великое княжество Литовское — соперник Великого княжества Московского в борьбе за господство на русских землях. Было ликвидировано Конституцией 3 мая 1791 года. Окончательно прекратило своё существование после третьего раздела Речи Посполитой в 1795 году. К 1815 году вся территория бывшего княжества вошла в состав Российской империи.
Факти: Гетьманування І. Виговського. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Московсько-українська війна. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ Гетьманщини. Гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича. Чигиринські походи турецько-татарського війська. Занепад Правобережжя. Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України. Дати: 1659 р. — Конотопська битва; 1667 р. — Андрусівський договір; . 1681 р7-Бахчисарайський мирний договір; . 1686 р. — «Вічний мир». . ‘ Персоналії: І. Виговський, П. Тетеря, П.Дорошенко, і. Брюховецький, І. Сірко, Ю.Хмельницький, Д.Многогрішний, І. Самойлович. Поняття та терміни: «Руїна». ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА І. ВИГОВСЬКОГО. ГАДЯЦЬКИИ ДОГОВІР. 23-26 серпня в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій гетьманом (до повноліття Юрія Хмельницького) було обрано генерального писаря Івана Виговського, У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Богдана Хмельницького, спрямовану на досягнення цілковитої незалежності Української Держави та зміцнення її міжнародного авторитету. Своєю внутрішньою політикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шлях,-ти. Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв .можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Подвійна гра Москви (зокрема, підримка заколоту М. Пушкаря та Я. Ба-рабаша) змусила Виговського вкотре замислитися над пошуком іншого союзника. Він вирішив звернутися до Речі Посполитої’.
С 1385 года находилось в личной унии с Королевством Польским, а с 1569 года — в сеймовой Люблинской унии в составе федеративной Речи Посполитой. В XV—XVI веках Великое княжество Литовское — соперник Великого княжества Московского в борьбе за господство на русских землях. Было ликвидировано Конституцией 3 мая 1791 года. Окончательно прекратило своё существование после третьего раздела Речи Посполитой в 1795 году. К 1815 году вся территория бывшего княжества вошла в состав Российской империи.
Гетьманування І. Виговського. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Московсько-українська війна. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ Гетьманщини. Гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича. Чигиринські походи турецько-татарського війська. Занепад Правобережжя. Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України.
Дати:
1659 р. — Конотопська битва;
1667 р. — Андрусівський договір; .
1681 р7-Бахчисарайський мирний договір; .
1686 р. — «Вічний мир». . ‘
Персоналії: І. Виговський, П. Тетеря, П.Дорошенко, і. Брюховецький, І. Сірко, Ю.Хмельницький, Д.Многогрішний, І. Самойлович.
Поняття та терміни: «Руїна».
ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА І. ВИГОВСЬКОГО. ГАДЯЦЬКИИ ДОГОВІР. 23-26 серпня в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій гетьманом (до повноліття Юрія Хмельницького) було обрано генерального писаря Івана Виговського, У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Богдана Хмельницького, спрямовану на досягнення цілковитої незалежності Української Держави та зміцнення її міжнародного авторитету. Своєю внутрішньою політикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шлях,-ти. Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв .можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Подвійна гра Москви (зокрема, підримка заколоту М. Пушкаря та Я. Ба-рабаша) змусила Виговського вкотре замислитися над пошуком іншого союзника. Він вирішив звернутися до Речі Посполитої’.